Науково-практичний коментар до ст. 35 Господарського кодексу України

 

1. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб\’єкта господарювання шляхом порушення законодавства, яке підтверджене рішенням відповідного органу державної влади.

Коментар:

Кожний суб\’єкт господарювання намагається отримати у конкуренції переваги, тобто ліпше суперників використовувати сили конкуренції та залучати споживачів. Наявність конкурентних переваг гарантує отримання гарантованого високого прибутку у господарської діяльності. Неправомірне отримання конкурентних переваг складає правопорушення у виді акта недобросовісної конкуренції, який, відповідно до вимог Паризької конвенції по охороні промислової власності та Закону України \”Про захист від недобросовісної конкуренції\”, є правопорушенням та підлягає припиненню. Але законодавство не має усталеного визначення поняття конкурентної переваги. Унаслідок цього виникають труднощі із застосуванням ст. 15 Закону України \”Про захист від недобросовісної конкуренції\”.

Джерела конкурентних переваг є предметом дослідження багатьох вчених-економістів і можуть бути різноманітними:

1. досконала та сучасна система управління (менеджменту) при здійсненні господарської діяльності, досконала система організації виробництва, яка дозволяє створювати безвідходне виробництво та забезпечує високу ефективність використання сировини і матеріальних ресурсів;

2. висока ділова репутація суб\’єкта господарювання або його продукції;

3. наявність інтелектуальних продуктів, високих технологій, які дозволяють виробляти продукцію за новизною, якістю або ціною, що недоступна конкурентам;

4. вигідне географічне місцезнаходження, природно-кліматичні умови, що обумовлюють певну якість товару;

5. державна політика щодо підтримання конкурентоздатності певних галузей господарства, наявність пільг, субсидій;

6. досягнення монопольного становища на певному ринку чи отримання ринкової влади.

Цей перелік не є вичерпним. Але спільним для вищенаведених джерел конкурентних переваг є наявність певного нематеріального об\’єкта, нематеріального блага, навколо якого виникають відносини. Певні відносини щодо деяких джерел конкурентних переваг врегульовані правовими нормами. Наприклад, Цивільним кодексом України, Паризькою конвенцією про охорону прав промислової власності, Законами України \”Про захист економічної конкуренції\”, \”Про охорону прав на зазначення походження товарів\”, \”Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту\”, \”Про ціни і ціноутворення\” та багатьма іншими законами встановлені певні об\’єкти прав і правової охорони. Разом з тим ст. 15 Закону України \”Про захист від недобросовісної конкуренції\” посилається на узагальнене поняття неправомірного отримання конкурентних переваг, що надає більш широкі можливості правозастосування.

Розглядаючи взаємозв\’язок між поняттями конкурентної переваги і конкуренції в економічній літературі слушно зазначається, що конкуренція – це процес управління суб\’єктом власними конкурентними перевагами для досягнення перемоги або іншої мети в боротьбі із конкурентами за задоволення об\’єктивних чи суб\’єктивних потреб – у межах законодавства чи природних умов.

Конкурентна перевага – це ексклюзивна цінність, що дає перевагу суб\’єкту господарювання у його діяльності перед конкурентами, надає можливість отримувати більший прибуток за інших рівних умов діяльності. Фактори конкурентної переваги: матеріальні або віртуальні; зовнішні або внутрішні; базисні чи другорядні; стратегічні або тактичні; технічні, економічні, організаційні, психологічні; отримані у спадщину або надбані. Але неправомірне привласнення чи отримання таких конкурентних переваг, у тому числі внаслідок порушення законодавства, ставить суб\’єктів господарювання у нерівне становище, створює умови для отримання додаткового прибутку у порівнянні із конкурентами без об\’єктивних економічних причин. Факт отримання неправомірних переваг у конкуренції підлягає підтвердженню відповідним органом державної влади. Чинне законодавство прямо не визначає такий орган, тому це може бути Антимонопольний комітет України, суди або будь-який інший орган державної влади.