Науково-практичний коментар до ст. 17 Господарського кодексу України

 

1. Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб\’єктів господарювання та громадян.

2. З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб\’єктів господарювання, повинні передбачати:

оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування;

стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування;

усунення подвійного оподаткування;

узгодженість з податковими системами інших країн.

3. Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб\’єкта господарювання.

4. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб\’єктів господарювання. При цьому податки та інші обов\’язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб\’єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Коментар:

1. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов\’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

З указаної статті Конституції можна зробити такі висновки. По-перше, обов\’язок фізичних та юридичних осіб сплачувати податки і збори є конституційним обов\’язком. По-друге, види податків і зборів, їх розміри та порядок сплати встановлюються законом. Справедливість цього висновку підтверджується також ст. 92 Конституції України, згідно з якою виключно законами встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Зазначені норми Конституції конкретизуються у спеціальному базовому законодавчому акті у сфері оподаткування – Законі України \”Про систему оподаткування\”. Цим Законом визначено принципи побудови системи оподаткування в України, встановлено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов\’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, порядок встановлення, введення та скасування податків, зборів (обов\’язкових платежів), а також права, обов\’язки і відповідальність платників податків та інших учасників податкових правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України \”Про систему оподаткування\” встановлення і скасування податків і зборів (обов\’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов\’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у виді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у виді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Розмір та механізм справляння збору у виді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Розмір та механізм справляння збору у виді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Встановлення і скасування спеціального збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розмір та механізм справляння цього збору здійснюються відповідно до Закону України \”Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб\”.

Податки і збори (обов\’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України \”Про джерела фінансування дорожнього господарства України\”, сплаті не підлягають.

Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов\’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов\’язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб\’єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Будь-які податки і збори (обов\’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

З наведеної норми Закону можна зробити, зокрема, такі висновки:

1. Податки, збори (обов\’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів коштів можуть запроваджуватися лише законами України, причому не будь-якими законами, а лише законами України про оподаткування.

2. Закон України \”Про систему оподаткування\” містить вичерпний перелік податків, зборів (обов\’язкових платежів. Всі податки і збори (обов\’язкові платежі), які запроваджуються законами про оподаткування, мають бути включені відповідно до переліку загальнодержавних податків (ст. 14 Закону) або до переліку місцевих податків (ст. 15 Закону). При цьому податки і збори (обов\’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України \”Про джерела фінансування дорожнього господарства України\”, сплаті не підлягають.

3. Закон містить вичерпний перелік суб\’єктів, які можуть вводити та скасовувати податки і збори (обов\’язкові платежі). До них віднесено Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради. Відповідно до ст. 14 Закону України \”Про систему оподаткування\” загальнодержавні податки і збори (обов\’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Проте Закон передбачає деякі винятки з цього правила. Так, такі податки і збори, як податок на нерухоме майно (нерухомість), плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки податків і зборів (обов\’язкових платежів) визначаються в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Спеціальний збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлюється в порядку, визначеному Законом України \”Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб\”. Згідно зі ст. 15 Закону України \”Про оподаткування прибутку підприємств\” місцеві податки і збори (обов\’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку, визначеного цією статтею, і в межах граничних ставок, установлених законами України. Такі граничні ставки на сьогоднішній день визначені в Декреті Кабінету Міністрів України \”Про місцеві податки і збори\”. При цьому законодавець у ст. 15 Закону України \”Про систему оподаткування\” визначає, що деякі місцеві податки і збори (обов\’язкові платежі) мають обов\’язково встановлюватися сільськими, селищними та міськими радами за наявності об\’єктів оподаткування або умов, з якими пов\’язане запровадження цих податків і зборів. Це такі податки і збори (обов\’язкові платежі), як комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об\’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.

У статті 3 Закону України \”Про систему оподаткування\” міститься перелік принципів, на яких ґрунтується система оподаткування в Україні. До них віднесено:

– стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

– стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

– обов\’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов\’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об\’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

– рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов\’язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов\’язкових платежів) – на більші доходи;

– рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб\’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов\’язків щодо сплати податків і зборів (обов\’язкових платежів);

– соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

– стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов\’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

– економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів (обов\’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

– рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов\’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

– компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов\’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

– єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов\’язковим визначенням платника податку і збору (обов\’язкового платежу), об\’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов\’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов\’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

– доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов\’язкових платежів).

Як бачимо, принцип стабільності по-різному розуміється в Господарському кодексі України та у спеціальному законодавчому акті у сфері оподаткування – Законі України \”Про систему оподаткування\”. Згідно з коментованою статтею принцип стабільності означає незмінність протягом кількох років загальних правил оподаткування, тоді як Закон України \”Про систему оподаткування\” – протягом одного бюджетного року. Звичайно, Господарський кодекс України містить більш сприятливі умови для суб\’єктів господарювання у цій частині, проте, на жаль, на практиці не дотримується навіть мінімальна вимога, встановлена Законом України \”Про систему оподаткування\”.

Коментована стаття також зобов\’язує законодавця у податкових законах оптимально поєднувати фіскальну та регулюючу функції податків.

1) Фіскальна (лат. fiscus – державна скарбниця) функція полягає в тому, що податки використовуються як джерело доходів державної скарбниці, що призначена для задоволення інтересів суспільства та держави.

2) Регулююча (іноді її називають економічною) – регулювання соціально економічних процесів у державі. Податки використовуються для регулювання виробництва, стимулювання розвитку певних галузей, обмеження розвитку або стримування певних економічних процесів. За допомогою податків можна регулювати попит. Наприклад, шляхом встановлення розмірів акцизного збору на певні товари. За допомогою податків можна регулювати доходи громадян, зокрема шляхом встановлення пільг для малозабезпечених громадян. Крім того, податки можуть регулювати молодіжну політику, демографічні процеси, інші соціальні явища.