Науково-практичний коментар до ст. 12 Господарського кодексу України

 

1. Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб\’єктів господарювання є:

державне замовлення;

ліцензування, патентування і квотування;

сертифікація та стандартизація;

застосування нормативів та лімітів;

регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

3. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб\’єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

4. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Коментар:

1. Для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Засоби державного регулювання господарської діяльності можна визначити як сукупність способів регулюючого впливу держави на діяльність суб\’єктів господарювання. Отже, саме господарська діяльність суб\’єктів господарювання, відповідно до змісту коментованої статті, є об\’єктом державного регулювання.

2. Законодавець у ч. 2 коментованої статті визначив основні засоби державного регулювання господарської діяльності: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Незважаючи на те, що наведений перелік ніби-то є вичерпним, вважати його саме таким уявляється спірним питанням, оскільки в статті зазначається, що наведені засоби є основними засобами державного регулювання. Тому можливість закріплення в нормативно-правових актах та застосування інших засобів державного регулювання господарської діяльності не виключається. До того ж зміст коментованої статті вказує на можливість застосування цих засобів лише до суб\’єктів господарювання, а не до всіх учасників відносин у сфері господарювання, перелік яких наведено у ст. 2 цього Кодексу.

Аналізуючи перелік наведених у статті основних засобів державного регулювання, слід також звернути увагу на те, що не завжди об\’єктом такого регулювання є безпосередньо господарська діяльність. Стосовно певних засобів (наприклад, надання інвестиційних, податкових пільг, дотацій, компенсацій тощо), здійснення державного регулювання стосується надання окремого статусу суб\’єктам господарювання, завдяки чому вони отримують певні переваги і реалізують їх у процесі здійснення господарської діяльності. Тому об\’єктом державного регулювання є безпосередньо або опосередковано господарська діяльність суб\’єктів господарювання. Саме цей критерій може бути однією з підстав для розмежування правової природи наведених засобів державного регулювання і віднесення їх до групи об\’єктивних (ліцензування, патентування тощо) чи статусних (надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій) засобів державного регулювання господарської діяльності.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті основним нормативно-правовим актом з питань державного регулювання господарської діяльності є Господарський кодекс України, проте не виключається застосування спеціального законодавства, до якого законодавець відносить інші законодавчі акти, а також програми економічного і соціального розвитку. Законодавство з питань державного регулювання господарської діяльності: а) має закріпити умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності; б) має врегулювати питання щодо встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб\’єктів господарювання.

До спеціальних нормативно-правових актів з питань державного регулювання господарської діяльності відносяться Закони України \”Про ліцензування певних видів господарської діяльності\” від 01.06.2000 р., \”Про патентування деяких видів підприємницької діяльності\” від 23.03.96 р., \”Про ціни і ціноутворення\” від 03.12.90 р., \”Про стандартизацію\” від 17.05.2001 р. та ін. На них буде наведено посилання у контексті аналізу інших статей цього Кодексу.

4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом. Це питання регулюється, зокрема, ст. 42 Конституції України, ст. 14, 43 цього Кодексу, а також Законом України \”Про ліцензування певних видів господарської діяльності\” від 01.06.2000 р.