Науково-практичний коментар до ст. 11 Господарського кодексу України

 

1. Здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб\’єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.

2. Законом визначаються принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, система прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого самоврядування у цих питаннях.

3. Основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються законом про державні програми.

4. Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць.

5. Суб\’єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у здійсненні господарської діяльності.

Коментар:

1. Здійснюючи економічну політику за напрямами, визначеними у ст. 10 цього Кодексу, держава застосовує різні правові форми. Правові форми державного управління економікою визначаються як врегульовані нормами права види діяльності держави (її органів) у сфері економіки. До основних правових форм відносять планування, управління, контроль та нормативне регулювання. У коментованій статті йдеться про одну з основних правових форм державного управління економікою – прогнозування та планування.

У частині 1 коментованої статті визначається мета економічної стратегії і тактики держави у сфері господарювання. Зокрема, зазначається, що здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання має спрямовуватися на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб\’єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, система прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого самоврядування у цих питаннях мають визначатися виключно законом. Тому одним з основних нормативно-правових актів, яким визначаються вищезазначені питання, слід вважати Закон України \”Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України\” від 23.03.2000 р. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку визначено в Законі як науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.

Основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, є:

а) принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди;

б) принцип об\’єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань Національного банку України;

в) принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку;

г) принцип гласності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб\’єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності;

д) принцип самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

є) принцип рівності, який полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб\’єктів господарювання усіх форм власності;

ж) принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються законом про державні програми.

Відповідно до Закону України \”Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України\” прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку визначаються як документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:

– прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

– Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

– прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;

– програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період;

– прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

– програм розвитку окремих галузей економіки.

На виконання Закону України \”Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України\” і Бюджетного кодексу України, з метою формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць, забезпечення складання проекту державного бюджету на відповідний рік постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. N 621 було затверджено Порядок розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету.

4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць.

Отже, за своєю суттю програми економічного і соціального розвитку можуть носити різний характер й визначатися як:

а) галузеві, якщо відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку певної галузі економіки (див., наприклад, Закон України \”Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації\” від 20.02.2003 р., постанову Кабінету Міністрів України \”Про затвердження Положення про державну наукову і науково-технічну програму\” від 10.10.95 р.);

б) всеукраїнські або регіональні, якщо затверджуються відповідними органами державної влади (наприклад, кожного року Верховна Рада України затверджує Державну програму економічного і соціального розвитку України та Державний бюджет України) і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку держави в цілому або її окремих адміністративно-територіальних одиниць (див., наприклад, постанови Кабінету Міністрів України \”Про державну програму соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 року\” від 15.12.97 р. N 1409, \”Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року\” від 30.08.2007 р. N 1067, \”Про державну підтримку реалізації Програми соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999 – 2010 роки\” від 11.06.99 р. N 1024 та ін.).

5. Частина 5 коментованої статті є нормою-забороною, яка унеможливлює надання передбачених законом пільг та переваг у здійсненні господарської діяльності тим суб\’єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку. Проте слід зазначити, що категорія суспільного інтересу не знайшла свого визначення в цьому Кодексі та у вищезазначених нормативно-правових актах.