Науково-практичний коментар до ст. 111-6 Господарського процесуального кодексу України

 

Особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Про прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

 

Коментар:

У попередніх статтях цього розділу законодавець визначив диспозитивне право, за яким незгодна з рішенням чи постановою господарського суду особа вирішує питання, звертатися чи не звер­татися їй до касаційної інстанції зі скаргою (поданням). У частині 1 законодавець, продовжуючи принцип вільного волевиявлення (див. коментар до ст. 22), надав стороні, яка звернулася із касаційною скаргою, право вирішувати питання щодо відмови від скарги. Але таке диспозитивне право існує в особи, яка оскаржила судове рішен­ня (постанову) господарського суду, лише до винесення постанови касаційною інстанцією.

У частині 2 цієї статті, яка є відсильною, законодавець визначив виняток щодо принципу вільного волевиявлення, за яким не завжди своєчасно заявлена особою відмова від касаційної скарги (подання) приймається Вищим господарським судом України. Наразі така від­мова може бути не прийнята касаційною інстанцією (йдеться вже право господарського суду), якщо такі дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (див. коментар до ст. 22).

У частині 3 коментованої статті законодавець визначив проце­суальний документ, який виноситься Вищим господарським судом України, у разі прийняття своєчасно заявленої особою відмови від касаційної скарги. Таким процесуальним документом є ухвала, яка приймається відповідно до цієї статті за правилами, визначеними ст. 86 цього Кодексу.