Науково-практичний коментар до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України

Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:

1) господарському суду – відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, – копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

 

Коментар:

Коментована стаття надає право відповідачу після одержання ухвали або порушення справи надати відзив, в якому викласти пояснення по суті заявлених вимог, погоджуючись з ними або заперечуючи їх повністю чи частково.

Відзив на позовну заяву належить до тих процесуальних засобів, за допомогою яких відповідач у справі має можливість захищати свої інтереси проти пред\’явленого до нього позову. Право відповідача надати відзив на позов є своєрідною реалізацією у господарському судочинстві принципів змагальності і процесуальної рівності, закріплених у Конституції України, Законі України \”Про судоустрій\” та цьому Кодексі.

Застосування законодавцем у ч. 1 коментованої статті терміна \”має право\” дає підстави зробити висновок, що надання відзиву є правом, а не обов\’язком відповідача, адже тут не фігурує термін \”позивач зобов\’язаний\”, що по суті відповідає вимогам чинного законодавства України. Крім того, санкцій за ненадання відзиву відповідачем також законодавством не передбачено, крім випадків, передбачених ст. 83 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що за загальним правилом надання відзиву на позов є необов\’язковим для відповідача (це його право, а не обов\’язок), внаслідок чого ніякі санкції до нього не застосовуються, проте господарський суд у разі неподання відзиву на позовну заяву може розглянути справу за матеріалами, які є у справі. Винятком є ситуація, передбачена п. 5 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої закон надає право господарському суду приймати рішення щодо стягнення у доход державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Отже, якщо господарський суд зобов\’яже відповідача надати відзив та необхідні документи для розгляду справи по суті (наприклад, якщо відсутність пояснень відповідача ускладнює розгляд справи тощо), а відповідач буде ухилятися від вчинення таких дій — до нього можуть бути застосовані зазначені вище санкції.

У разі реалізації відповідачем свого права на захист, зокрема шляхом надання відзиву на позовну заяву, відповідач зобов\’язаний додержуватися передбачених коментованою статтею правил, зокрема:

направити відзив на позов як господарському суду, так і позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі. При цьому до господарського суду необхідно надати (в канцелярію або через поштове відділення зв\’язку) оригінал відзиву, усім іншим сторонам — закон дозволяє спрямувати копію відзиву. До відзиву слід додавати документи, які підтверджують заперечення проти позову, а до його копії — документи, яких немає у позивача та інших осіб, які беруть участь у справі;

відзив має бути підписаний повноважною особою відповідача або його представником. При цьому до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача;

наданий відзив має містити такі реквізити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

Закон не передбачає будь-яких строків для надання відзиву на позов, хоча він може бути зазначений в ухвалі господарського суду. При цьому відзив необхідно спрямовувати до господарського суду не з моменту одержання позовної заяви, а з моменту одержання ухвали господарського суду про порушення провадження у справі. У першому випадку це не є доцільним, адже невідомо, чи буде позовна заява прийнята до розгляду, чи ні (наприклад, повернена без розгляду згідно зі ст. 63 ГПК України, відмовлено у прийнятті позову відповідно до ст. 62 цього Кодексу тощо).

Хоча у коментованій статті нічого не сказано про надання відзиву на позов третьою стороною, проте, застосовуючи аналогію, можна зробити висновок, що третя сторона, яка виступає на стороні відповідача, також має право надати відзив на позов.