Науково-практичний коментар до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України

 

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, – відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

31) виключено

4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

 

Коментар:

У коментованій статті наводиться перелік документів, що додаються до позовної заяви. Так, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (йдеться про ситуації, якщо відповідачів декілька). Враховуючи, що ст. 5 ГПК України не містить імперативного правила про обов\’язковість претензійного порядку (див. коментар до статей 5, 54), документи, які підтверджують досудове врегулювання спору (якщо претензійний порядок не застосовувався), до позовної заяви не надаються у зв\’язку з їх відсутністю. У разі застосування претензійного порядку позивач може додати до позовної заяви відповідні документи (наприклад, копію претензії, докази її спрямування, відповідь на претензію тощо).

До позовної заяви у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, додаються відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано.

Документами, які підтверджують відправлення претензії, є поштова квитанція про прийняття поштових відправлень, засвідчена копія списку або виписка з нього з відміткою дати поштової квитанції про прийняття поштових відправлень за даним списком, якщо претензія відправлялась за списком, засвідчена виписка з журналу записів при відправленні претензії телетайпом, факсом;

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Таким підтвердженням можуть бути поштові квитанції, розписка в одержанні, а також інші документи, що підтверджують відправлення зазначених у коментованій статті документів.

На практиці виникають ситуації, коли господарські суди приймають до провадження позовну заяву, а серед доданих до неї документів є бланк опису вкладення, що спрямовується цінним листом, і по суті є належним доказом відправлення саме позову чи скарги, водночас на відміну від фінансового чека (квитанції), який не є належним доказом того, що саме за цією квитанцією була спрямована позовна заява, а не інший документ. Відповідно до ст. 32 ГПК України касовий чек поштового відділення є доказом надсилання копії позовної заяви чи іншого документа іншій стороні у справі. Якщо є сумніви в його достовірності або якщо суд дійде висновку щодо недостатності такого доказу, господарський суд може витребувати додаткові докази, при цьому не має достатніх підстав для повернення такої скарги без розгляду. У газеті \”Юридична практика\” (№ 51 від 23 грудня 2003 р.) була опублікована стаття \”Почтовые вопросы в хозяйственном процессе\”, згідно з якою судові документи не обов\’язково спрямовувати цінним листом з описом вкладення;

3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі (див. статті 44—47 та коментар до них). Сплачене державне мито підтверджується відповідним документом (наприклад, платіжним дорученням тощо), який обов\’язково слід додавати до позовної заяви, інакше порушення цієї імперативної норми призводить до наслідків, передбачених п. 4 ст. 63 ГПК України, — поверненню позовної заяви без розгляду;

3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (див. ст. 47-1 та коментар до неї). При цьому порушення імперативної норми коментованої статті щодо обов\’язковості додання до позовної заяви підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу призводить до наслідків, передбачених п. 10 ст. 63 ГПК України, — поверненню позовної заяви без розгляду;

4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Слід зазначити, що до заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

Згідно з чинним законодавством України позовна заява може бути підписана як особисто позивачем (наприклад, суб\’єктом підприємницької діяльності, директором приватного підприємства тощо), так і представником позивача (наприклад, начальником служби чи відділу юридичної особи, адвокатом тощо), який наділяється певними повноваженнями, які оформлюються документально. У цьому випадку до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, який підтверджує повноваження представника позивача.

Характер доданих до позовної заяви документів (листів, актів, платіжних доручень тощо) визначається характером спору, при цьому документи додаються відповідно до вимог ст. 32 цього Кодексу в оригіналі (зокрема, коли обставини справи згідно із законодавством або на вимогу суду мають підтверджуватися тільки такими документами) або належним чином засвідчених копіях (наприклад, якщо для вирішення спору має значення тільки одна частина документа, — достатньо належним чином засвідченого витягу з нього; якщо йдеться про довіреність керівника на укладання договорів у разі видання її на певний строк; якщо залучення такого оригіналу ускладнить роботу підприємства тощо). Документ вважається засвідченим належним чином, якщо копія документа є якісною, відповідає оригіналу документа, підписана уповноваженою на те особою, має штамп \”копія\” та печатку (наприклад, копія довіреності начальника відділу може бути засвідчена керівником юридичної особи з печаткою цієї юридичної особи та штампом \”копія\” і може бути зареєстрована у спеціальному журналі реєстрації засвідчених копій).