Науково-практичний коментар до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України

 

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна – вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти – в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, – суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

 

Коментар:

Коментована стаття визначає ціну позову, що має велике значення, оскільки саме її правила є підставою для правильного визначення державного мита та судових витрат в цілому. Ціна позову у грошовому вираженні розкриває зміст позовних вимог у майнових спорах. Якщо пред\’явлені позовні вимоги мають грошовий еквівалент, позивач зобов\’язаний визначити його, сформулювавши ціну позову.

Принципи визначення ціни позову зводяться до таких правил:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Тобто у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою, яка підтверджується розрахунком, що складається з вказівкою на товарно-розпорядчі та платіжні документи, а також на нормативи та методи розрахунку.

Ціна позову підтверджується у позовах про суму, оспорювану за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. У такому випадку оспорювана сума підлягає обґрунтуванню розрахунком, з відповідним посиланням на нормативи та методи розрахунку;

у тих випадках, коли йдеться про витребування майна, ціною позову вартість майна, яка визначається його ринковою вартістю. Крім того, якщо з приводу визначення вартості майна виникає спір (спірне майно раніше вже було в ужитку чи є інші труднощі щодо визначення вартості такого майна), його вартість може бути визначена оцінкою експерта (статті 41—42 цього Кодексу). Вартість спірного майна підтверджується певними документами (наприклад, результати біржових торгів щодо даної групи майна, довідка заводу-виробника про відпускну вартість на дану групу майна, висновок експерта тощо);

у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою усіх вимог. Вимоги мають бути пов\’язані між собою підставами виникнення або поданими доказами;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти — в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Як правило, такі спори виникають при експортно-імпортних поставках, коли однією зі сторін є іноземна юридична особа, або за позовами державних органів (наприклад, у справах про стягнення оподаткованої валютної виручки).

У ціну позову також включаються вказані у позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, то суми, які визначені суддею. Суми неустойки визначаються на підставі договору, укладеного між учасниками спору, або якщо така неустойка передбачена нормативними актами України, коли застосовується матеріальне право України, або нормативними актами іншої держави, коли застосовується матеріальне право цієї держави.

Відповідно до коментованої статті ціну позову у позовній заяві визначає позивач, що є загальним правилом. Однак суддя також може визначати ціну позову, зокрема у разі невідповідності її розмірам суми або вартості майна, що зазначена позивачем у наданій до господарського суду позовній заяві.