Науково-практичний коментар до ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України

Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

 

Коментар:

1. Принцип гласності закріплено у п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України і у ст. 9 Закону України \”Про судоустрій України\”. Він закріплений також ч. 1 коментованої статті. Відповідно до цього принципу розгляд справи у господарському суді відбувається відкрито, за винятком випадків, передбачених процесуальним законодавством.

Відкритий розгляд справи означає, що кожний громадянин, якому виповнилось 16 років, вправі бути присутнім у залі судового засідання і робити письмові нотатки. Відкритий судовий розгляд підсилює громадський контроль за діяльністю суду, сприяє підвищенню у суддів та осіб, які беруть участь у справі, почуття відповідальності, забезпечує виховний вплив судового процесу.

Випадками обмеження зазначеного принципу є такі: 1) коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці; 2) коли сторони чи одна зі сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Перелік підстав обмеження принципу гласності у господарському судочинстві є обмеженим (закритим). Наявність хоча б однієї з цих ознак тягне за собою обмеження дії принципу гласності.

Поняття \”державна таємниця\” міститься у Законі України від 21 січня 1994 р. \”Про державну таємницю\” (в редакції Закону від 21 вересня 1999 р.) і визначається як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які у законодавчому порядку визнані державною таємницею і підлягають охороні державою.

Зміст відомостей, що становлять державну таємницю, формує та публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України, отже, на практиці не виникає значних ускладнень з ідентифікацією таких відомостей, і, відповідно, правильним застосуванням цього винятку з принципу гласності.

Банківська таємниця визначається у ст. 60 Закону України від 7 грудня 2000 р. \”Про банки і банківську діяльність\”, згідно з якою інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Визначення комерційної таємниці підприємства міститься у новому ГК України у ст. 36 \”Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею\”. Відповідно до цієї статті відомості, пов\’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб\’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб\’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею.

Щодо другого випадку обмеження гласності і відкритості розгляду господарським судом справи слід зазначити, шо вимагається дотримання принаймні трьох умов. По-перше, вимога про конфіденційний розгляд справи має бути обґрунтованою. По-друге, відповідне клопотання має бути подане до початку розгляду справи по суті. І, по-третє, право подати таке клопотання має одна зі сторін або сторони.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу господарським судом виноситься ухвала.

Відповідно до ч. З коментованої статті судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Гласність судового процесу та його фіксування технічними засобами вперше закріплено Конституцією України як засади здійснення правосуддя. Відповідно до п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України реалізація принципу гласності судочинства забезпечується за допомогою повного фіксування судового господарського процесу технічними засобами. Повний і точний запис судового процесу технічними засобами важливий як для суду, так і для осіб, які беруть участь у справі. Фіксування судового господарського процесу технічними засобами усуває сумніви у вірності і повноті ведення протоколу судового засідання, підвищує довіру до суду.

Статтею 81-1 цього Кодексу зазначено, що господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання. Отже, фіксування судового процесу технічними записами є правом, а не обов\’язком господарського суду, яке він реалізує на власний розсуд.

У цьому випадку уточнюється поняття технічного засобу, який використовується, — звукозаписувальний, відеозаписувальний технічний засіб, фіксування може здійснюватися також за допомогою стенографії. Однак коментованою статтею не встановлюється вид пристрою, що дає змогу розширеного тлумачення: такими пристроями можуть бути магнітофони, диктофони, цифрові та аналогові пристрої звукозапису тощо, різноманітні відеозаписувальні пристрої, особливо у випадку, коли це є доцільним з погляду оцінки доказів.

Незалежно від здійснення фіксування судового процесу технічними засобами, він відображається у протоколі судового засідання.