Науково-практичний коментар до ст. 1223 Цивільного кодексу України

 

1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу.

3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Коментар:

1. Право на спадкування є суб\’єктивним правом, що передбачає вступ або відмову спадкоємця від вступу у спадкові правовідносини, що відображається відповідно у прийнятті або відмові у прийнятті спадщини.

Право на спадкування виникає для суб\’єкта – потенційного спадкоємця – з часу відкриття спадщини на його користь.

Право на спадкування не слід ототожнювати із здатністю бути спадкоємцем. Остання є елементом цивільної правоздатності особи, теоретичною можливістю, яка може ніколи не реалізуватись. Навпаки, право на спадкування – це реально існуюче суб\’єктивне право особи, виникнення якого зумовлюється кількома юридичними фактами (див. коментар до ст. 1220 ЦК України).

2. Оскільки чинне спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (див. також коментар до ст. 1217 ЦК України).

3. Ч. 3 цієї статті регламентує, що право спадкування виникає у день відкриття спадщини. З урахуванням норми ч. 3 ст. 1220 ЦК України про те, що якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них, варто додати, що право на спадкування виникає хоча і у день відкриття спадщини, але існує під умовою ненастання смерті спадкоємця до кінця відповідної доби. В іншому разі вважатиметься, що він не встиг набути право на спадкування, а тому право на прийняття спадщини, яке він нібито одержав після смерті спадкодавця, не перейде до його власних спадкоємців.