Науково-практичний коментар до ст. 1199 Цивільного кодексу України

 

1. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов\’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем – вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов\’язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов\’язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.

2. Якщо на момент ушкодження здоров\’я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

3. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов\’язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

4. Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Коментар:

Коментована стаття встановлює правила відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я, завданої фізичній особі, яка є підприємцем або самостійно забезпечує себе роботою.

Статус підприємця фізична особа набуває в разі реєстрації в якості суб\’єкта підприємницької діяльності за правилами Закону України \”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців\”. Особливість підприємницької діяльності полягає в тому, що підприємець як правило не має чітко визначеного щомісячного доходу (як, наприклад, заробітна плата). Доходи підприємця можуть змінюватися від місяця до місяця. У зв\’язку з цим коментована стаття передбачає визначення щомісячного розміру доходу фізичної особи – підприємця, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я, виходячи із її річного доходу за попередній господарський рік. В законодавстві немає визначення поняття \”господарський рік\”. Виходячи із положень даної статті та загальних принципів обрахування середньомісячного доходу фізичної особи (ст. 1197 ЦК), попередній господарський рік в розумінні даної статті слід тлумачити як 12 місяців, що передували завданню каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я. Загальний річний дохід підприємця треба поділити на дванадцять для отримання середнього місячного доходу.

Якщо фізична особа – підприємець отримувала дохід менш, ніж дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Тобто якщо фізична особа займалася підприємницькою діяльністю протягом семи місяців, її середній дохід обраховується за сім місяців та поділяється на сім для визначення середньомісячного доходу.

Розмір доходу фізичної особи – підприємця визначається на підставі даних державної податкової служби. В разі якщо фізична особа – підприємець є платником єдиного податку на підставі Указу Президента України \”Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб\’єктів малого підприємництва\”, він зобов\’язаний подавати до державної податкової інспекції за місцем реєстрації щоквартальний звіт. Особливості подання звіту визначені п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. N 599. Якщо фізична особа – підприємець обрала загальну систему оподаткування, її сукупний дохід обчислюється на підставі податкових декларацій за звітний податковий період, які подаються до державних податкових інспекцій наростаючим підсумком з початку року (за квартал, півріччя, три квартали, рік) – п. 14.3 Інструкції Головної державної податкової інспекції України про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12.

Розмір доходу фізичної особи – підприємця для потреб коментованої статті визначається без врахування податків, зборів та інших обов\’язкових платежів, які має сплачувати така особа. Тобто до уваги береться загальний доход фізичної особи, який фіксується у звітних документах.

Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається в такому самому порядку, що і дохід фізичної особи – підприємця. Тобто обрахування середнього місячного доходу здійснюється шляхом визначення її загального доходу за попередній господарський рік та поділення його на дванадцять. Якщо така фізична особа отримувала доходи менш, ніж рік, розмір її середнього місячного доходу визначається виходячи із сукупного доходу за період, протягом якого вона здійснювала діяльність, поділеного на кількість місяців в такому періоді. Фізичні особи, які самостійно забезпечують себе роботою, зобов\’язані подавати податкову декларацію у випадках, передбачених Законом України \”Про податок з доходів фізичних осіб\” (зокрема ст. 18).