Науково-практичний коментар до ст. 1179 Цивільного кодексу України

 

1. Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

2. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов\’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

3. Обов\’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Коментар:

Новий ЦК України визнає неповнолітніми фізичних осіб віком від 14 до 18 років (ч. 1 ст. 32). На відміну від малолітніх, неповнолітні особи є деліктоздатними, а отже самостійно відповідають за завдану ними шкоду на загальних підставах.

Батьки (усиновлювачі) та піклувальники (громадяни або установи, які мають такий статус по відношенню до неповнолітнього) несуть відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім за наявності двох підстав:

а) власної винної поведінки;

б) відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди.

На відміну від випадків завдання шкоди малолітніми, за шкоду, завдану в результаті протиправних дій неповнолітніх від 14 до 18 років, відповідають тільки батьки (усиновлювачі) та піклувальники. Стаття, що коментується виключає відповідальність установ, які зобов\’язані здійснювати нагляд за неповнолітнім. В тих випадках, коли шкода завдана діями неповнолітнього при виконанні ним трудових обов\’язків в юридичній особі або у фізичної особи, перед потерпілим відповідає ця особа за правилами ст. 1172 ЦК України.

За своїм характером відповідальність батьків (усиновлювачів) та піклувальників є додатковою або субсидіарною. Її суть полягає в тому, що вищезазначені особи відповідають перед потерпілим в тій частині, в якій не можуть відповідати самі неповнолітні із-за відсутності у них майна, достатнього для відшкодування шкоди. Тобто потерпілий спочатку зобов\’язаний пред\’явити вимогу до неповнолітньої особи, яка завдала шкоди, а в разі незадоволення нею шкоди в повному обсязі або в частині – до батьків (усиновлювачів) або піклувальника неповнолітнього. Вина батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітніх, також як і вина батьків (усиновлювачів) та опікунів малолітніх осіб, презюмується та полягає у неналежному здійсненні виховання та нагляду за дітьми. До відповідальності за шкоду, завдану неповнолітнім, повинні бути притягнуті обидва батьки, незалежно від того, чи проживають вони разом з неповнолітнім.

Відповідальність батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітнього припиняється у наступних випадках (частина 3 статті, що коментується):

– після досягнення завдавачем шкоди повноліття (18 років);

– коли завдавач шкоди до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Оскільки відповідальність батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітнього – це відповідальність за власну вину, регресні вимоги вищезазначених осіб до безпосереднього завдавача шкоди навіть після досягнення ним повноліття або набуття ним майна не допускаються.