Науково-практичний коментар до ст. 1176 Цивільного кодексу України

 

1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з\’ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

 

Коментар:

 

Стаття, що коментується, встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. На відміну від актів органів влади, акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов\’язання, визначені в ЦК вичерпним чином. Так відповідно до коментованої статті спеціальний делікт виникає в разі:

– незаконного засудження фізичної особи. Засудженою визнається фізична особа у відношенні якої має місце обвинувальний вирок суду, винесений у відповідності до ст. 332 КПК України;

– незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності. Притягненим до кримінальної відповідальності визнається громадянин, у відношенні якого органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури винесена постанова про притягнення як обвинуваченого (ст. 131 – 132 КПК України);

– незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд. Взяття під варту та підписка про невиїзд як запобіжні заходи можуть бути обрані органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду у порядку ст.ст. 151, 155 КПК України;

– незаконного затримання; затриманою вважається особа, яка затримана по підозрі у вчиненні злочину (ст. 431 КПК України);

– незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Адміністративні стягнення у вигляді арешту або виправних робіт можуть застосовуватися у відповідності зі ст. ст. 32 та 31 КпАП України.

Для настання відповідальності за частиною 1 статті, що коментується, необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя виникає за умови:

– постановлення судом виправдувального вироку (ч. 4 ст. 327 КПК);

– скасування незаконного вироку суду; Незаконний вирок суду може бути скасований при перегляді справи в апеляційному (ст. 366 КПК) або касаційному (ст. 396 КПК) порядку;

– закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства. Перелік підстав закриття кримінальної справи встановлений ст. 6 КПК. До них відноситься: відсутність події злочину, відсутність в діянні особи складу злочину, скінчення строків давності тощо;

– закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 293 КпАП.

Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, права на відшкодування шкоди не виникає (частина 3 коментованої статті). Прийняття закону про амністію відноситься до компетенції Верховної ради України (ч. 3 ст. 92 Конституції України). Відповідно до Закону України від 01.10.96 р. \”Про застосування амністії в Україні\” амністія є повним або частковим звільненням від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину. Помилування – це акт глави держави, за яким певна особа (чи кількість осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м\’яке покарання, або ж з особи знімається судимість.

Незважаючи на наявність хоча б однієї із вищеперерахованих підстав, потерпілому може бути відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди, якщо така особа у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з\’ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (ч. 4 статті, що коментується).

Слід зазначити, що потерпілим у відносинах, визначених частинами 1 – 4 коментованої статті, може бути лише фізична особа. Шкода, завдана юридичній особі в результаті незаконних дій правоохоронних органів та суду (наприклад, незаконний арешт керівника юридичної особи), відшкодовується на загальних підставах, визначених ст. ст. 1173 – 1175 ЦК України.

Особливі підстави відшкодування встановлені ч. 5 коментованої статті, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення по цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Тобто якщо для відшкодування фізичній особі шкоди, завданої внаслідок застосування до неї кримінально-процесуальних заходів, необхідне визнання такого застосування незаконним та його скасування, то відшкодування шкоди, завданої в результаті прийняття неправомірного рішення по цивільній справі, можливе лише в разі встановлення в діях судді (суддів) складу злочину.

У перелік незаконних діянь суду та правоохоронних органів, які тягнуть за собою відповідальність за правилами частини 1 коментованої статті, не увійшли такі дії правоохоронних органів та суду, як незаконне проведення обшуку та виїмки, незаконне застосування примусових заходів медичного характеру та деякі інші. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі вищезазначеними діями, а також іншими незаконними діями, бездіяльністю, незаконним рішенням органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч. 6 статті, що коментується). Тут мова йдеться про застосування статей 1173 – 1175 ЦК, якими встановлюється відповідальність за шкоду, завдану актами влади.

Шкода, завдана незаконними діяннями правоохоронних органів та суду, визначеними у коментованій статті, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету в повному обсязі незалежно від вини службових осіб вищезазначених органів.

Порядок відшкодування шкоди встановлений Законом України \”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду\”. Відповідно до цього закону відшкодуванню підлягають: заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв\’язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. Якщо громадянин у зв\’язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди.

Розмір відшкодованої шкоди в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду – до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора (ст. 12 Закону України \”Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду\”).