Науково-практичний коментар до ст. 1024 Цивільного кодексу України

 

1. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв\’язку з виконанням своїх обов\’язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Коментар:

Із ст. 1024 ЦК слід зробити висновок про те, що в ній формулюється загальне правило, відповідно до якого комісіонер має право на відшкодування витрат, зробле­них ним у зв\’язку з виконанням обов\’язків за договором комісії.

 

Це відшкодування має здійснюватись на користь комісіонера понад комісійну плату (ст.   1013 ЦК). Сторони, однак, можуть домовитись про те, що відшкодування витрат комісіонера не здійснюється.

Зазвичай виконання комісіонером обов\’язків завершується вчиненням відповід­них правочинів. Якщо ж комісіонер свої обов\’язки за договором виконав, але перед­бачений договором правочин (передбачені договором правочини) не був вчинений (не були вчинені) внаслідок обставин, які не залежали від комісіонера, останній має право на відшкодування витрат, зроблених у зв\’язку з виконанням своїх обов\’язків за договором комісії. Що стосується права на комісійну плату, то юридичний факт, що обумовлює його виникнення в ч. 4 ст. 1013 ЦК, визначається інакше, ніж юридичний факт, що породжує право на відшкодування витрат, в ст. 1024 ЦК.

 

Поряд з правом на винагороду (ст. 1013 ЦК), закон також закріплює право комісіонера на відшкодування фактичних витрат, яких він зазнав у зв\’язку з виконанням умов договору комісії. Право комісіонера вимагати від комітента відшкодування витрат є альтернативною права на оплату послуг: комісіонер має право або на одержання плати, до складу якої входить відшкодування фактичних витрат плюс винагорода, або лише на відшкодування фактичних витрат.

Право на відшкодування витрат належить комісіонерові в тих випадках, коли результат договору комісії у вигляді вчинення правочину, який вимагався, не був досягнутий, незважаючи на те, що комісіонер або особа, якій він передав свої права та обов\’язки (субкомісіонер), вжили усіх залежних від них заходів, спрямованих на укладення даного правочину.

Якщо результатом дій комісіонера було укладення правочину, який вимагався, з відступом від вказівок комітента, комісіонер має право на оплату своїх послуг, якщо тільки комітент не відмовився прийняти від комісіонера виконання (ч. 4 ст. 1017 ЦК). В останньому випадку комісіонеру належатиме право на відшкодування витрат (ч. 4 ст. 1025 ЦК).