Науково-практичний коментар до ст. 944 Цивільного кодексу України

 

1. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Коментар:

Користування річчю, переданою на зберігання, не охоплюється конструкцією договору зберігання і свідчить про існування інших відносин між зберігачем і поклажодавцем (оренди, лізингу тощо). Проте, головна вада користування зберігачем такими речами – негативні податкові наслідки для сторін договору зберігання.

Пунктом 1.24 Закону України \”Про оподаткування прибутку підприємств\” поняттям відповідального зберігання не охоплюється право використання у господарському обороті зберігача матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання поклажодавцем.

Разом з тим, згідно абзацу 4 пункту 1.23 вказаного Закону, використані зберігачем у виробничому або господарському обороті товари, що передані йому на відповідальне зберігання, вважаються безоплатно наданими зберігачу товарами, вартість яких згідно пункту 4.1.6 вказаного Закону включається до складу валового доходу зберігача. Несприятливі в даному випадку податкові наслідки і для поклажодавця.

Передання речі на зберігання з правом зберігача користуватись такою річчю вважається поставкою товарів у розумінні Закону України \”Про податок на додану вартість\” (п. 1.4) і тягне негативні податкові наслідки для поклажодавця – платника ПДВ (про оподаткування операцій за договорами зберігання, зокрема, див: \”Дебет-Кредит\”, N 23, 2006 р., с. 29; \”Бухгалтерия\”, N 32, 2005 р., с. 42; \”Бухгалтер\”, N 20, 2004 р., с. 48; \”Бухгалтер\”, N 14, 2007 р., с. 39, тощо).

З метою уникнення вищевказаних складнощів пропонується не надавати зберігачеві право користування річчю, переданою на зберігання, і прямо вказувати в договорі про відсутність у останнього такого права.