Науково-практичний коментар до ст. 417 Цивільного кодексу України

 

1. У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

2. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам\’ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв\’язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

 

Коментар:

 

У коментованій статті закріплені підстави та порядок вирішення питань майнового характеру, що постають у тих випадках, коли право користування чужою земельною ділянкою припиняється з підстав, передбачених у ст. 416 цього кодексу.

ЦКУ встановлює дві юридичні моделі вирішення питань щодо наслідків припинення права користування чужою земельною ділянкою: а) за добровільною згодою сторін договору суперфіцію; б) в судовому порядку. При цьому закон містить імперативну норму, за якою в разі недосягнення домовленості між сторонами договору суперфіцію власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) знести споруджені на такій ділянці об\’єкти нерухомості, а також вимагати від землекористувача приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Водночас у ЦКУ передбачені й виключення із цього правила, які надають можливість суду за певних умов обрати альтернативу при вирішенні питань щодо правового режиму земельної ділянки та збудованих на ній будівель та споруд за договором суперфіцію. Зокрема, до таких умов ЦКУ відносить: а) якщо знесення будівлі (споруди), яка розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам\’ятки історії та культури тощо; б) якщо знесення будівлі (споруди), яка розміщена на земельній ділянці, є недоцільним у зв\’язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки. За таких умов правовий режим земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд може бути визначений такими правовими способами: а) викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена; б) викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди); в) визначення умов користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк. Обрання судом того чи іншого способу вирішення питань щодо прав власника земельної ділянки і землекористувача на об\’єкти нерухомості та земельну ділянку здійснюється з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою.