Науково-практичний коментар до ст. 23 Цивільного кодексу України

 

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім\’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов\’язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Коментар:

 

Коментована стаття має назву \”Відшкодування моральної шкоди\”, хоча стосовно моральної шкоди, на наш погляд більш підходить слово \”компенсація\”, оскільки відшкодування моральної шкоди в натурі є неможливим у зв\’язку із особливостями самої моральної шкоди. Поряд із поняттям \”моральна шкода\” в практиці часто застосовується термін \”немайнова шкода\”. Поняття \”моральна шкода\” стосується фізичних осіб, а \”немайнова шкода\” – юридичних осіб. Подібне бачення має і Верховний Суд України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 \”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди\”).

 

Особа (фізична або юридична) має право вимагати компенсації завданої їй моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав, незалежно від того, чи передбачене таке право договором або законом. Разом з тим, певними нормативними актами прямо передбачається можливість потерпілого вимагати компенсації завданої йому моральної шкоди. Так у ЦК таке право передбачено, зокрема, ст. 216, 225, 227, 611, 700 тощо. До спеціальних законів, які закріплюють можливість вимагати компенсації моральної шкоди, відносяться закони України \”Про телебачення і радіомовлення\” (ст. 59), \”Про боротьбу з корупцією\” (ст. 15), \”Про авторське право і суміжні права\” (ст. 52) та ін.

 

Частина 2 коментованої статті надає широке тлумачення поняття моральної шкоди. Моральна шкода може виражатися у фізичному болі і стражданнях, які особа зазнала внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров\’я. В даному випадку, на наш погляд, фізичні страждання самі по собі не є моральною шкодою, але є підставою виникнення моральної шкоди у особи. Моральна шкода полягає також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім\’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв\’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Судова практика розділяє поняття \”моральна шкода\” та \”немайнова шкода\”. Так під моральною шкодою Пленум Верховного Суду України розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, розуміються втрати немайнового характеру, що настали у зв\’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

 

Відповідно до положень частини 3 коментованої статті, моральна шкода може бути відшкодована (компенсована) будь-яким способом. Найбільш розповсюдженим способом компенсації моральної шкоди є грошова компенсація. Потерпілий оцінює суму грошей, яка є достатньою для нівелювання, загладжування тих душевних страждань або втрат немайнового характеру, яких він зазнав у зв\’язку із порушенням його права. Крім грошової компенсації за згодою сторін або за рішенням суду моральна шкода може бути компенсована шляхом надання іншого майна (наприклад, автомобілю, ювелірних прикрас, нерухомості тощо) або в інший спосіб (наприклад, шляхом надання потерпілому на безкоштовній основі послуг (перукарських, туристичних тощо).

 

Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди є непростою справою, оскільки докази рівня душевного страждання або немайнових втрат особи можуть бути лише непрямі.

 

Коментована стаття встановлює певні критерії, які суд має оцінювати при визначенні розміру моральної шкоди. До таких критеріїв відносяться:

 

– характер правопорушення (це може бути адміністративний проступок, злочин як середньої тяжкості, так і тяжкий, інше порушення цивільних прав, яке не є злочином або проступком. Оцінці також має підлягати об\’єкт порушення, тобто на що правопорушення було спрямоване – на життя та здоров\’я чи на майно самого потерпілого або близьких йому осіб тощо);

 

– глибина фізичних та душевних страждань, яка визначається в залежності від особистих властивостей психіки потерпілого та характеру шкоди, яка йому завдана;

 

– погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації (тут мова йдеться як про професійну працездатність потерпілого, так і про інші навички, які втрачаються внаслідок, наприклад, заподіяння шкоди здоров\’ю);

 

– ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. За загальним правилом вина є підставою для відшкодування моральної шкоди. Отже суд має брати до уваги як форму вини завдавача шкоди (умисел або необережність), так і наявність вини самого потерпілого. Випадки компенсації моральної шкоди незалежно від вини завдавача шкоди встановлюються ст. 1167 ЦК;

 

– інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникла в результаті посягання на права особи тощо).

 

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності та справедливості. Отже розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв\’язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.

 

Компенсація моральної шкоди проводиться незалежно від відшкодування майнової шкоди. Хоча на практиці часто позови про відшкодування майнової шкоди та компенсацію моральної шкоди подаються одночасно, такі вимоги можна і розділити. Факт завдання майнової шкоди та її розмір не впливає на можливість вимагати компенсації моральної шкоди.

 

Частина 5 коментованої статті встановлює загальний порядок компенсації моральної шкоди, яка здійснюється одноразовим платежем. Договором або законом може бути передбачений інший спосіб компенсації моральної шкоди, наприклад, у формі систематичних виплат. Так, наприклад, відповідно до ст. 1168 ЦК, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров\’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.