Науково-практичний коментар до ст. 389-7 Цивільного процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 389-7 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 389-7. Видача виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
 
1. Питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
2. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
4. Надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється у порядку, передбаченому статтями 391 – 398 цього Кодексу.
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 3897 Цивільного процесуального кодексу України
1. Виконання рішення третейського суду є важливою та заключною стадією третейського розгляду. Зважаючи на те, що сторони добровільно укладають третейську угоду, добровільно обирають третейських суддів та порядок розгляду справи, то і рішення третейського суду вони також повинні виконувати добровільно. Саме таке положення закріплено у ст. 55 Закону України \”Про третейські суди\”. Разом з тим, якщо рішення третейського суду не виконано зобов\’язаною стороною добровільно, то особа, на користь якої ухвалено рішення третейського суду, має право звернутись до суду з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
2. Справа про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду в порядку цивільного судочинства розглядається місцевим загальним судом за місцем розгляду справи третейським судом. Слід зазначити, що в України існують два види третейських судів: постійно діючі та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об\’єднаннях, асоціаціях суб\’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, у тому числі банків. Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п\’ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації. Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону України \”Про третейські суди\”.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України \”Про третейські суди\” місце проведення третейського розгляду залежить від виду третейського суду. Так, місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою. Доречно зазначити, що до березня 2009 року законодавчо не було встановлено обов\’язку третейського суду розглядати справу за своїм місцезнаходженням, тому місце розгляду справи обиралося довільно, що спричинило чимало проблем та зловживань на практиці.
3. Законодавець встановлює 3-річний строк для подання заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, який обчислюється з моменту прийняття рішення третейським судом.
Заявник має право клопотати про поновлення строку на виконання рішення третейського суду, зазначаючи при цьому поважні причини пропуску такого строку. У разі відсутності заяви по поновлення строку на подання заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду чи визнання причин такого пропуску неповажними, постановляється ухвала про залишення без розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
4. Надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу здійснюється відповідно до договору України та/або Закону України \”Про міжнародний комерційний арбітраж\”. Положення цього розділу ЦПК України не поширюються на порядок примусового виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code