Науково-практичний коментар до ст. 107 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття
107.   Суд першої інстанції

1. Усі справи,
що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються
районними, районними у містах, місь­кими та міськрайонними судами.

1.  Питання про підсудність перед суддею виникає після позитив­ ного вирішення їм питання про
цивільну юрисдикцію. Суддя пови­нен тепер визначити, який саме суд мусить розглядати дану справу. У законодавстві, судовій практиці і літературі термін «підсудність» вживають у п\’яти розуміннях.
По-перше, підсудність – це інститут цивільного процесуального права,
тобто система норм, що регулю­ють відносини по визначенню
конкретного суду при пред\’явленні
заяви. По-друге, під підсудністю розуміють властивості конкрет­ної справи, в силу яких вона підлягає розгляду у певному суді як у суді першої інстанції. По-третє,
підсудність слід розуміти і як сукупність цивільних справ, що підлягають розгляду і вирішенню у даній ланці судової системи і у
даному суді. По-четверте, під під­судністю розуміють повноваження
певної ланки судової системи або певного суду по розгляду цивільних справ. І, по-п\’яте, підсуд­ність інколи розуміють як юрисдикцію судів (територіальну).

Останні два визначення підсудності, як
уявляється, не супере­чать
одне одному, оскільки Конституційний Суд України визначає юрисдикцію через коло повноважень судів (див.
Рішення Конс­титуційного Суду України від 25 грудня 1997
р. № 9-ЗП у справі за конституційним
зверненням жителів міста Жовті Води щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України //
Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. К., 2001.-С 117).

2.  У процесуальному законі, судовій практиці і літературі вка­зується на два види підсудності: родову і територіальну. Разом з тим, згідно зі ст. 234 ЦПК, підсудність за
суб\’єктивною ознакою можна розділити на одноособову і колегіальну (див. коментар до ст. 234 цього Кодексу). У зв\’язку зі змінами
у законодавстві Украї­ни статусу та найменування обласних і прирівняних до них судів окремими вченими і практиками висловлюється думка про непра­вомірність
застосування тепер категорії «родова підсудність». Ці погляди
видаються не цілком обгрунтованими.

3. Призначення родової підсудності полягає у тому,
щоб роз­поділити всю
сукупність цивільних справ, підвідомчих суду, між окремими ланками судової системи, тобто родова
підсудність є роз-межуваючім
критерієм судової компетенції по вертикалі. Визначи­ти родову підсудність
означає установити, суд якої з ланок судової системи повинен вирішувати як суд першої
інстанції дану цивіль­ну справу. Коментована стаття саме і
встановлює правило родо­вої підсудності:
усі справи, що підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах,
міськими та міськрайонними судами, як судами першої ін­станції. Цією нормою ЦПК
визначає, що на даний час по суті всі цивільні справи розглядаються та
вирішуються місцевими судами. У науковій літератур цілком слушно
звертають увагу на існуван­ня функціональної
(точніше було б – функціонально-інстанційної) підсудності (див.
«Цивільний процес». – За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. –
С. 49 -50). Так, компетенцію судів першої інстанції виконують місцеві суди, апеляційних – судові палати від­повідних судів, касаційного та перегляд за
винятковими обстави­нами – Верховний Суд України.