Науково-практичний коментар до ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття
32.    Участь у справі кількох позивачів
або відповідачів

1.    Позов може бути
пред\’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.

Кожен із
позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

2.  Участь у справі кількох
позивачів і (або) відповідачів (процесу­альна співучасть) допускається, якщо: 

1)   предметом спору є
спільні права чи обов\’язки кількох позивачів або відповідачів;

2)  права і обов\’язки
кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є
однорідні права і обов\’язки.

3.  Співучасники можуть доручити вести справу одному
із співу­
часників, якщо він має повну
цивільну процесуальну дієздатність.

1.   Коментована стаття регулює питання співучасті
у цивіль­ному процесі. Співучасть – це
обумовлена матеріальним правом
множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі
внаслідок наявності загального права
або загального обов\’язку. Від
співучасті необхідно відрізняти суб\’єктивне поєднання позовів,
коли суб\’єктивні права і обов\’язки не
залежать одні від одних, а
множинність осіб виникає за розсудом
суду (судді) з метою проце­суальної економії. Тому уявляються спірними випадки,
зазначені у
пунктах 2 і 3 частини 2 коментованої статті.

Дійсно, права кількох позивачів можуть виникнути з
однієї під­стави,

наприклад, із факту скорочення штатів на підприємстві, але

спільного права у них не буде, не буде і співучасті. Ще більш

роз­митим
є визначення третьої підстави співучасті: предметом

спо­ру є однорідні права і обов\’язки, які теж можуть бути підставою

суб\’єктивного
поєднання позовів, але не співучасті.

2.  Співучасть
за формою можна розділити на такі види:

а) активна співучасть – кілька
співпозивачів виступають проти
одного відповідача;

б) пасивна співучасть – один позивач
виступає проти декількох
співвідповідачів;

в)  змішана співучасть – кілька
співпозивачів виступають проти
декількох співвідповідачів.

Від пасивної співучасті необхідно відрізняти інші
випадки мно­жинності осіб

на боці
відповідача. Особливий характер має участь у цивільному процесі

додаткового відповідача. Згідно з части­ною 2 ст. 33 ЦК України неповнолітня

особа особисто несе
відповідальність за порушення договору, укладеного

за згодою бать­ків
(усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої

особи недостатньо майна
для відшкодування збитків, додаткову відпові­дальність

несуть її батьки
(усиновлювачі) або піклувальник. Тому до
справи, в якій

неповнолітня особа виступає як відповідач, як додаткових відповідачів суд

притягає його батьків
(усиновлювачів) або піклувальника.

3.  За ступенем
обов\’язковості, а отже, і за змістом, співучасть може бути

обов\’язковою і факультативною. Обов\’язкова співучасть можлива в тому

разі, якщо характер спірних
матеріальних правовід­носин такий, що
питання

про права і обов\’язки одного із суб\’єктів не­можливо вирішити без притягнення

до справи інших
суб\’єктів цього відношення. При факультативній співучасті

немає обов\’язкової
мно­жинності суб\’єктів. Так, суд може
винести рішення

про стягнення аліментів
стосовно тих дітей, на котрих як на відповідачів

укажуть непрацездатні батьки,
що потребують допомоги (ст. 205 СК).

4.  Особливості
процесуального становища співучасників поля­гають у наступному:

а)  кожен зі співучасників відносно
іншої сторони виступає са­мостійно;

б)  при співучасті проглядається
своєрідне представництво – ко­жен із

співучасників може мати свого представника
або всі вони
можуть доручити ведення справи
одному із співучасників;

в)   співучасники можуть оскаржити
судові постанови самостій­но або
приєднатися

до апеляційної чи касаційної скарги (статті 299,
329 цього Кодексу), поданої особою, на стороні якої вони виступа­ли.

В останньому випадку заяви співучасників
судовим збором не
обкладаються.