Науково-практичний коментар до ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 23.     Заяви про самовідводи та відводи

1.   За наявності підстав,
зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового
засідання, експерт, спеціаліст, пере­кладач зобов\’язані заявити самовідвід.

2. На підставах, зазначених у статтях 20,21 і 22
цього Кодексу, суд­ді, секретарю
судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть
участь у справі.

3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і
заявленим до початку з\’ясування
обставин у справі та перевірки їх доказами. Заяв­ляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало
відомо після початку з\’ясування
обставин у справі та перевірки їх доказами.

1. Коментована
стаття встановлює обов\’язок суддів, секрета­ря
судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача заявити самовідвід за
наявності підстав, зазначених у ст.ст. 20 – 22 ЦПК. Обов\’язок цей лежить на них
і тоді, коли вони вважають, що за­значені
обставини не перешкоджають їх участі у справі. Тільки суд повинен
оцінювати вплив цих обставин на об\’єктивність особи, що заявила самовідвід. Недоліком закону є те, що він встановлює
обов\’язок, але не передбачає будь-яких наслідків за невиконання цього
обов\’язку.

2. Заява про відвід повинна мотивуватися
встановленими у ст.ст. 20 – 22 ЦПК підставами і подаватися до початку
розгляду справи по суті, тобто не пізніше
підготовчої частини судового засідання. Заявити про відвід кому-небудь
із зазначених осіб можна і після цього, якщо про підстави
відводу заявнику стало відомо після початку
розгляду справи по суті. Заявляти клопотання про відвід можуть тільки юридично
заінтересовані учасники процесу, тобто особи, що беруть участь у справі –
позивач і відповідач, заявники, треті особи обох видів, представники
сторін і третіх осіб, органи державної влади і органи самоврядування, прокурор
та ін.