Науково-практичний коментар до ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 18.    Склад суду

1. Цивільні справи у судах першої інстанції
розглядаються одноо­собово суддею,
який є головуючим і діє від імені суду.

2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні
справи у судах першої інстанції
розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користу­ються
всіма правами судді.

3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції
розглядаються колегією у складі
трьох суддів, головуючий з числа яких визначаєть­ся в установленому
законом порядку.

4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції
розглядаються коле­гією у складі не менше трьох суддів. 

5. Цивільні справи у зв\’язку з винятковими обставинами
пере­глядаються колегією суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України за наявності не менш як двох третин її чи­сельності, а у випадках,
встановлених цим Кодексом, колегією суддів на спільному засіданні відповідних
судових палат Верховного Суду України
при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин
чисельності кожної палати.

6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового
наказу у зв\’язку з нововиявленими
обставинами суд діє в такому самому складі,
в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

(Із хмінами, внесеними згідно із Законом України від
08.09.2005р. N 2875-IV)

1. За чинним цивільним процесуальним законодавством
цивіль­ні справи розглядаються, як
правило, суддею одноособово. У ць­ому
разі суддя у процесі виступає від імені відповідного суду як головуючий
у судовому засіданні.

2. Згідно з частиною 2 коментованої статті у
випадках, зазна­чених у цьому
Кодексі, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і
двох народних засі­дателів. Діючий
ЦПК передбачає такий склад суду при розгляді по суті справ про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно від­сутньою чи оголошення її померлою; усиновлення;
надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов\’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (ст. 234 ІДПК). Таким чином, після тривалої перерви законодавець реанімував
інститут народних засідателів, як уявляється, з метою суспільного контро­лю за розглядом в суді справ, які пов\’язані з
вельми важливими для осіб правами,
перш за все, особистого характеру.