Науково-практичний коментар до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України

2.   Невиконання
судового рішення є підставою для відповідаль­ності, встановленої законом.

3.  Обов\’язковість
судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості
звернутися до суду, якщо ухваленим судо­вим рішенням порушуються їхні права,
свободи чи інтереси.

1.   Стаття 124
Конституції України встановлює, що судові рі­шення ухвалюються судами іменем
України і є обов\’язковими до виконання на всій території України.
Конституційне положення ко­ментована стаття розтлумачує як по суб\’єктах, так і по території, на яку розповсюджується обов\’язковість судових рішень.

2.  Суб\’єктами,
на яких поширюється обов\’язковість судових рі­шень, коментована стаття вважає всі органи державної влади і ор­гани місцевого самоврядування, підприємства, установи, органі­зації, посадових чи службових осіб та громадян. Остання вказівка статті є, мабуть, дещо звуженою.
Згідно з частиною 2 ст. 410 цього Кодексу іноземні особи, тобто
іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають процесуальні права та обов\’язки нарівні з фізичними і юридичними
особами України (за загальним правилом).

Що стосується території, на яку розповсюджується
обов\’язковість судових рішень, то,
крім території України, коментована стаття передбачає, що у випадках, встановлених міжнародними догово­рами, згода
на обов\’язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни, рішення українських
судів можуть бути обов\’язковими і за межами України.

3.
Рішення суду відповідно до процесуального законодавс­тва є обов\’язковим уже з
моменту його винесення і проголо­шення. Але
з моменту набрання ним законної сили воно стає загальнообов\’язковим,
тобто обов\’язковим не тільки для суду, не тільки
для інших учасників цивільної справи, а й для всіх органів, підприємств,
установ, організацій, посадових осіб і громадян, і підлягає виконанню на всій території України. Так, наприклад, рішення
суду про встановлення батьківства є обов\’язковим для органів державної
реєстрації актів цивільного стану, рішення суду про задоволення позову про
стягнення аліментів і відповід­ний йому виконавчий лист обов\’язкові для
організації, де працює боржник.

4. Рішення,
ухвала чи постанова суду (судді), що набрали законної сили, є перешкодою для
звернення до суду лише тоді, коли ними вирішено спір між тими
самими сторонами, про той самий предмет і
на тих самих підставах. Тому частина 3 комен­тованої статті цього Кодексу і
передбачає правило, згідно з яким обов\’язковість судового рішення не
позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду,
якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтере­си.