Науково-практичний коментар до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 2.       Законодавство про цивільне судочинство

1. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України, цього Кодексу та Закону України \”Про міжнародне
приват­не право\”.

2. Якщо міжнародним договором, згода на
обов\’язковість якого надана
Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені ним
Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

3. Провадження в цивільних справах здійснюється
відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгля­ду
і вирішення справи.

4. Закон, який встановлює нові обов\’язки, скасовує чи
звужує права, належні учасникам
цивільного процесу, чи обмежує їх вико­ристання, не має зворотної дії в
часі.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від
23.06.2005р. N2709-1V)

1. Коментована
стаття у частині 1 зазначає, що цивільне судо­чинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу
та Закону України «Про міжнародне приватне право», тобто здійснюється у цивільній процесуальній формі, визначеній ЦПК України (у тексті коментаря вживаються
загальноприйняті скорочені позначення основних нормативних актів – ЦПК,
ЦК, КК, ГПК та ін.). Разом з цим дана стаття
застосовує і терміни «за­кон»,
«закони» стосовно регулювання процесуальних дій, тобто не виключається
регулювання судочинства і іншими законами. Так, істотну роль у
регулюванні судочинства відіграють ЦКУкраїни, СК України, нормативні акти
трудового, господарського права та ін.
Але, безумовно, найважливіше значення має Конституція Ук­раїни, яка визначає
основи цивільного судочинства і право на су­довий захист.

2. В останні
роки в науці цивільного процесуального права і правозастосовній практиці стали більш поширеними погляди про більшу юридичну чинність ЦПК у порівнянні з іншими
законами, що містять процесуальні
норми. При цьому вказують на дуже спір­ний, як видається, поділ законів на
загальні і спеціальні, відповідно до
якого ЦПК є спеціальним, а тому інші закони не застосовують до судочинства,
якщо ЦПК не містить подібних правил.

Основний недолік цих поглядів, на нашу думку,
полягає в тому, що вони культивують
правовий нігілізм. Є правильне класичне твердження про те, що закон є закон, і є поділ норм права на загаль­ні та спеціальні. Норма права, в якому би
законодавчому акті вона не
знаходилася, обов\’язкова для застосування у відносинах, які вона регулює. Саме останнє визначає її приналежність
до галузі права. Тому норма права є
процесуальною і тоді, коли вона знаходиться в ЦК, СК, Законі України «Про прокуратуру» та ін. Та й
коментована стаття не протиставляє
ЦПК іншим законам України.

3.   Коментована стаття передбачає
пріоритет міжнародних до­говорів, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України, над нормами ЦПК, якщо в них передбачені інші правила щодо
цивільного судочинства.