Науково-практичний коментар до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України
Стаття 1. Завдання цивільного судочинства
1. Завданнями цивільного судочинства є
справедливий, неупереджений та
своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних
прав, свобод чи інтересів фізичних
осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
1. Дана стаття визначає завдання та мету
цивільного судочинства. До завдань
судочинства вона відносить справедливий, неупереджений та своєчасний
розгляд і вирішення цивільних справ. Справедливим і неупередженим розгляд
справи буде там і тоді, де і коли цивільний
суд розглядає і вирішує справу, додержуючись цивільної процесуальної
форми, правильно застосовує відповідні
норми матеріального права, оцінює докази без стороннього впливу, постановляє законне та обгрунтоване судове
рішення, коли судді не є особисто,
прямо чи побічно заінтересованими в результаті розгляду справи. Що стосується своєчасного розгляду і вирішення справи, то це завдання, як не дивно,
трансформується далі в ЦПК (ст. 130) у швидке вирішення справи (більш детально
див. коментарі до ст.ст. 130, 157 ЦПК).
2. Метою цивільного судочинства є захист
порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,
інтересів держави. Цією статтею завдання
захисту прав, свобод чи інтересів фізичної особи (людини – ст. 24 ЦК України), на відміну від законодавства, що діяло раніше, висувається для судів на перше місце.
Згідно зі ст. З Конституції України
людина, її життя і здоров\’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії
визначають зміст і спрямованість діяльності
держави. Як зазначено у розділі IVКонцепції вдосконалення судівництва
для утвердження справедливого суду в
Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.06 №361 (далі
– Концепція), цивільне судочинство
слід розглядати як послугу держави щодо вирішення приватноправових спорів
сторонам, які самостійно не можуть їх урегулювати.
Поняття «охорона права» є більш широким, ніж
застосоване у цій статті поняття
«захист права». Тому Пленум Верховного Суду України вказував судам, як на одне з їх завдань, на необхідність запобігання злочинам та іншим правопорушенням при
розгляді кримінальних і цивільних справ та здійснення рішучих заходів щодо їх усунення (див. Постанову Пленуму № 5 від
22.08.80 зі змінами, внесеними
постановами № 8 від 22.12.83, № 13 від 25.12.92, №3від 13.01.95 і № 12 від
03.12.97).
Leave a Reply