ГЛАВА 2. СФЕРА ДІЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
ГЛАВА 2. СФЕРА ДІЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
Стаття 13. Застосування норм Кодексу торговельного
мореплавства України
Правила цього Кодексу поширюються:
на морські судна – під час їх прямування як морськими
шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними
шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними
договорами України не встановлено інше;
на судна внутрішнього плавання – під час їх прямування
морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та
іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в
іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і
327 цього Кодексу.
Правила цього Кодексу, за винятком передбачених у ньому
випадків, не поширюються на судна, що плавають під
військово-морським прапором України.
До морських військових перевезень правила цього Кодексу
застосовуються в частині, не передбаченій спеціальним
законодавством, що регулює ці перевезення.
До перевезень у прямому змішаному і прямому водному
сполученні, що здійснюються за участю морського транспорту,
правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому
випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним
законодавством, що регулює такі перевезення.
Стаття 14. Колізійні норми
Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче
розділах і главах, застосовуються:
1) у розділі II \”Судно\” (за винятком статті 40 цього Кодексу)
і в розділі III \”Екіпаж судна\” – до суден, що зареєстровані в
Україні;
2) у розділі IY \”Морський порт\” – до морських невійськових
портів України;
3) у главі 3 \”Морська лоцманська служба\” розділу IY – до
відносин, що виникають у зв\’язку з проведенням суден державними
морськими лоцманами України на підходах до портів України, в межах
вод цих портів, а також між цими портами;
4) у главі 6 \”Майно, що затонуло в морі\” розділу IY – до
відносин, що виникають у зв\’язку з затонулим майном у межах
територіального моря і внутрішніх морських вод України;
5) у главі 7 \”Морські протести\” розділу IX – у разі, коли
морський протест заявляється нотаріусу або іншій посадовій особі;
6) у главі 1 \”Межі відповідальності судновласника\” розділу Х
– до судновласників, судна яких плавають під Державним прапором
України.
Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного
судна, що плаває під прапором іноземної держави, регулюються
законом держави, під прапором якої плаває судно. Якщо ці межі
нижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору про
відповідальність у суді або господарському суді України
застосовуються положення цього Кодексу;
7) у главі 2 \”Привілейовані вимоги\” розділу Х – у разі, коли
спір розглядається в Україні;
8) у розділі XI \”Претензії та позови\” – у тому разі, коли
відповідні відносини регулюються правилами цього Кодексу.
Відносини за договорами морського перевезення вантажів,
фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу,
лізингу, буксирування, морського страхування регулюються
законодавством держави за згодою сторін, а за договором морського
перевезення пасажира і морського круїзу – також тим, що зазначено
у пасажирському квитку.
У разі відсутності згоди сторін щодо застосування права
відносини сторін регулюються законодавством тієї держави, де
заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування
сторона, що є:
а) перевізником – у договорі морського перевезення і
морського круїзу;
б) судновласником – у договорах фрахтування судна на термін і
фрахтування судна без екіпажу;
в) лізингодавцем – у договорі лізингу;
г) власником судна, що здійснює буксирування, – у договорі
буксирування;
д) страховиком – у договорі морського страхування.
Сторони мають право відійти у договорі від правил цього
Кодексу, що стосується відповідного договору, якщо цими правилами
не встановлено інше.
Р О З Д І Л II
СУДНО
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
Стаття 15. Поняття судна
Торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи
несамохідну плавучу споруду, що використовується:
1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для
рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування
корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на
морі, буксирування інших суден та плавучих об\’єктів, здійснення
гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;
2) для несення спеціальної державної служби (охорона
промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від
забруднення тощо);
3) для наукових, навчальних і культурних цілей;
4) для спорту;
5) для інших цілей.
Риболовне судно у цьому Кодексі – це будь-яке торговельне
судно, що використовується для рибного або іншого морського
промислу.
Знаряддя промислу є невід\’ємною частиною риболовного судна, у
зв\’язку з чим морські події, пов\’язані з пошкодженням знарядь
промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як
зіткнення суден у морі.
Ядерне судно в цьому Кодексі – це судно, що обладнане ядерною
енергетичною установкою.
Стаття 16. Форми власності на судно
Судна України можуть перебувати у всіх формах власності, якщо
інше не передбачено законодавчими актами України.
Ядерне судно має перебувати тільки у державній власності.
Стаття 17. Відчуження державних суден
Відчуження іноземній державі, іноземній юридичній чи фізичній
особі судна, що перебуває у державній власності, здійснюється
згідно з чинним законодавством України.
Стаття 18. Судновий імунітет державних суден
На судна, що перебувають у державній власності, не може бути
накладено арешт чи стягнення без згоди органу, який здійснює
управління майном, що перебуває у державній власності, якщо ці
судна використовуються виключно для несення державної служби.
Стаття 19. Майнові права на судна, що будуються, і судна,
що перебувають за межами України
Право власності на судно, що будується, регулюється
законодавством держави, на території якої перебуває таке судно,
якщо договором на будівництво судна не встановлено інше.
Право власності та інші майнові права на судна, що
перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та
припинення цих прав регулюються законодавством держави, під
прапором якої плаває судно.
Стаття 20. Поняття судновласника і власника судна
Судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або
фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від
того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних
підставах.
Власником судна є суб\’єкт права власності або особа, яка
здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких
застосовуються правила про право власності.
Стаття 21. Ідентифікація судна
Судно повинно мати свою назву. Назву судну присвоює
власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв\’язку, присвоюється
позивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності,
– ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв\’язку і
номер вибірного виклику суднової радіостанції.
Порядок присвоєння судну назви, ідентифікаційного номера
суднової станції супутникового зв’язку, позивного сигналу і номера
вибірного виклику суднової станції визначається центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сферах морського і річкового транспорту, та
національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері
зв’язку та інформатизації.
{ Частина друга статті 21 в редакції Закону N 5502-VI ( 5502-17 )
від 20.11.2012 }
{ Частину третю статті 21 виключено на підставі Закону
N 885-VI ( 885-17 ) від 15.01.2009 }
{ Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 885-VI
( 885-17 ) від 15.01.2009, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 22. Технічний нагляд за морськими суднами
Технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм
власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються
класифікаційним товариством, обраним судновласником.
Класифікаційне товариство здійснює технічний нагляд за:
1) пасажирськими, наливними суднами, суднами, призначеними
для перевезень небезпечних вантажів, а також буксирами незалежно
від потужності головних двигунів і валової місткості;
2) самохідними суднами, не зазначеними в пункті 1 цієї
статті, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;
3) суднами, не зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї статті,
валовою місткістю 80 одиниць і більше.
Технічний нагляд за суднами, що не підлягають нагляду
класифікаційного товариства, залежно від валової місткості та
потужності головного двигуна здійснюється в порядку ( 1583-99-п ),
визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сферах морського і
річкового транспорту.
{ Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорів
України здійснюється класифікаційним товариством за дорученням
Кабінету Міністрів України.
Стаття 23. Допуск судна до плавання
Судно може бути допущене до плавання тільки після того, як
буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства,
охорони людського життя і навколишнього природного середовища.
Стаття 24. Допуск суден внутрішнього плавання до
виходу в море
Вимоги, яким повинні відповідати судна внутрішнього плавання
України, що виходять в море, а також межі районів морського
плавання цих суден установлює класифікаційне товариство.
Стаття 25. Заходження ядерного судна у води України
Ядерне судно має право зайти в територіальне море України за
усіх таких умов:
а) якщо порт оголошено відкритим для заходження ядерних
суден;
б) якщо інформацію про безпеку цього судна заздалегідь подано
центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сферах морського і річкового
транспорту, і центральному органу виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері безпеки
використання ядерної енергії;
{ Пункт \”б\” статті 25 в редакції Закону N 5502-VI ( 5502-17 ) від
20.11.2012 }
в) якщо центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сферах морського і
річкового транспорту, і центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
безпеки використання ядерної енергії, не забороняють це
заходження.