Category Транспортное право

     1. У  разі  порушення  будь-якими особами встановлених правил 

поведінки на  борту  повітряного  судна,  створення  ними  загрози 

безпечному  виконанню польоту або відмови виконувати вимоги членів 

екіпажу до порушників можуть бути застосовані заходи стримування. 

     2. Заходи стримування можуть застосовуватися  стосовно  осіб, 

які  скоїли  на  борту повітряного судна,  що перебуває у польоті, 

такі правопорушення: 

     1) насильство,  психологічний  тиск  або  пряме  залякування, 

погроза   або  умисне  заподіяння  шкоди,  що  загрожує  життю  чи 

власності пасажирів; 

     2) насильство, погроза або втручання в дії членів екіпажу під 

час виконання ними службових обов\’язків,  вчинення дій,  що можуть 

призвести  до  втрати  екіпажем  можливості  з   виконання   своїх 

службових обов\’язків; 

     3) свідомо вчинене пошкодження повітряного судна, обладнання; 

     4) надання  неправдивої  інформації,  що  може  призвести  до 

загрози безпеці повітряного судна; 

     5) невиконання  законних  вказівок  або   інструкцій   членів 

екіпажу,  що  віддавалися  в  інтересах  безпеки  або  підтримання 

порядку на борту повітряного судна. 

     3. З метою забезпечення належного рівня авіаційної безпеки та 

дотримання   встановленого  порядку  на  борту  повітряного  судна 

експлуатант має право включати до складу екіпажу повітряного судна 

підготовлених  фахівців  з  авіаційної безпеки.  До складу екіпажу 

гласно чи негласно також  можуть  включатися  озброєні  працівники 

правоохоронних   органів.   Порядок  залучення  таких  працівників 

встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

     Стаття 91. Застосування заходів стримування 

     1. Заходи стримування застосовуються у разі, якщо інші методи 

відновлення   порядку   на   борту   повітряного  судна  виявилися 

неефективними,  і полягають у тимчасовому обмеженні дій і  свободи 

пересування порушника, унеможливленні проявів фізичного насильства 

або психологічного тиску з його  боку  стосовно  інших  осіб,  які 

перебувають на борту повітряного судна під час виконання польоту. 

     2. Процедури щодо здійснення заходів стримування визначаються 

Кабінетом Міністрів України. 

     3. При здійсненні заходів стримування стосовно порушників  на 

борту  повітряного  судна під час польоту можуть використовуватися 

спеціальні   засоби,   перелік   і   правила   застосування   яких 

затверджуються Кабінетом Міністрів України. 

     4. У   разі  якщо  на  борту  повітряного  судна  недостатньо 

зазначених  спеціальних  засобів,   а   дії   порушника/порушників 

становлять  значну  загрозу безпеці виконання польоту чи особистій 

безпеці    пасажирів    та/або     членів     екіпажу,     свобода 

порушника/порушників  може  бути  обмежена  за допомогою підручних 

засобів. 

     5. У разі  крайньої  необхідності  для  забезпечення  безпеки 

польоту та підтримання порядку на борту командир повітряного судна 

може висадити пасажира,  який вчинив або має намір вчинити дії, що 

становлять  загрозу  безпеці  повітряного  судна,  людей  чи їхній 

власності,  на території будь-якої  держави,  де  повітряне  судно 

здійснює  посадку.  Командир  повітряного  судна  в  установленому 

порядку може передати уповноваженим особам держави,  на  території 

якої повітряне судно здійснило посадку,  будь-яку особу, що скоїла 

на борту акт, який є серйозним порушенням згідно із законодавством 

держави   перевізника.  Командир  повітряного  судна  зобов\’язаний 

надати  інформацію  та  докази  про  такі   порушення   у   пункті 

приземлення. 

     6. Експлуатант  може  відмовити  в  подальших перевезеннях на 

будь-який  строк  фізичній  особі,  яка  будучи   пасажиром   його 

авіарейсу,  вчинила дії,  що становили загрозу безпеці повітряного 

судна або людей. 

                            Розділ XII 

                      ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ 

     Стаття 92. Загальні умови ліцензування 

     1. Авіаційний перевізник,  який виконує перевезення пасажирів 

та/або вантажу за плату та/або за наймом, повинен мати ліцензію на 

провадження  діяльності  з  перевезення  пасажирів  та/або вантажу 

повітряним транспортом,  яка  видається  уповноваженим  органом  з 

питань цивільної авіації згідно із законодавством України. 

     2. Перевезення  пасажирів,  вантажу за плату та/або за наймом 

без ліцензії забороняється. 

     3. Наявність  ліцензії  не означає,  що авіаційний перевізник 

має право доступу до певних повітряних ліній або ринків.  З  метою 

набуття  права  доступу  до  певних  повітряних  ліній  або ринків 

авіаперевізник повинен отримати від уповноваженого органу з питань 

цивільної  авіації  відповідний    документ  на право експлуатації 

певної повітряної лінії. 

     4. Порядок ліцензування визначається законодавством України. 

     Стаття 93. Забезпечення авіаційного перевізника 

     1. Суб\’єкти   господарювання,   що   отримують   ліцензію  на 

провадження діяльності  з  перевезення  пасажирів  та/або  вантажу 

повітряним   транспортом,   та  авіаперевізники,  які  мають  таку 

ліцензію,  повинні  мати  у  своєму  розпорядженні  хоча  б   одне 

повітряне  судно  у  власності  або  за  лізингом  (крім лізингу з 

екіпажем). 

     2. Повітряні судна,  що належать українським авіаперевізникам 

та використовуються ними,  повинні бути зареєстровані в Державному 

реєстрі цивільних повітряних  суден  України  або  у  відповідному 

реєстрі іншої держави, якщо між Україною та цією державою укладені 

відповідні міжнародні договори України. 

     3. Авіаперевізник,  який використовує повітряне судно  іншого 

авіаперевізника або передає повітряне судно іншому авіаперевізнику 

на  умовах  лізингу,   повинен   отримати   попереднє   погодження 

уповноваженого органу з питань цивільної авіації. 

     4. Авіаційний  перевізник  має  право  отримати  ліцензію  за 

умови,  що  Україна,  юридичні  особи   України   та/або   фізичні 

особи-резиденти   володіють  більш  як  50  відсотками  статутного 

капіталу  (пакета  акцій)  цього  підприємства,   якщо   інше   не 

передбачено міжнародними договорами України. 

     Стаття 94. Умови виконання повітряних перевезень українським 

                авіаперевізником 

     1. Авіаперевізник зобов\’язаний надавати послуги з  повітряних 

перевезень  в  обсягах  і  на  умовах,  передбачених  сертифікатом 

експлуатанта,  ліцензією та наданими йому правами на  експлуатацію 

повітряних ліній. 

     2. Для  виконання  польотів  з перевезення пасажирів,  багажу 

та/або вантажу,  пошти за плату та/або  за  наймом  авіаперевізник 

повинен  мати  відповідне  право на експлуатацію певної повітряної 

лінії. 

     3. Право   на   експлуатацію   повітряної   лінії   надається 

уповноваженим  органом  з  питань  цивільної  авіації за письмовою 

заявою авіаперевізника щодо певних повітряних ліній на виконання: 

     1) регулярних повітряних перевезень у межах України; 

     2) регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України; 

     3) чартерних міжнародних повітряних перевезень  з/до  України 

або  в межах України,  що становлять систематичну серію,  не менше 

одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць; 

     4) авіаційних перевезень в інших державах. 

     4. Порядок  надання  і  анулювання   прав   на   експлуатацію 

повітряних  ліній  (  z0765-13  ) та порядок затвердження розкладу 

руху   авіаперевізників   встановлюються   авіаційними   правилами 

України. 

     5. Якщо  цього  вимагають  міжнародні  договори  України  або 

законодавство  держави,  до  якої  будуть  здійснюватися повітряні 

перевезення,    уповноважений    орган    з    питань    цивільної 

авіації додатково до  наданого  права  на  експлуатацію повітряної 

лінії письмово інформує про це компетентний орган цієї держави. 

     6. Затвердження розкладів  руху  авіаперевізників  та  планів 

вильотів   (прильотів)   повітряних   суден  авіаперевізників  для 

нерегулярних рейсів здійснюється з  урахуванням  умов,  визначених 

правами  авіаперевізника  на  експлуатацію  повітряних  ліній,  та 

відповідно до авіаційних правил України. 

     7. Під час надання права на  експлуатацію  певної  повітряної 

лінії   та   призначення  авіаперевізника  враховуються  суспільна 

важливість перевезень та  потреби  розвитку  транспортної  системи 

України. 

     8. Уповноважений  орган з  питань цивільної авіації має право 

відмовити у наданні права на експлуатацію певної повітряної  лінії 

та   призначенні  авіаперевізника  або  обмежити  обсяг  права  на 

експлуатацію повітряної лінії у разі: 

     1) наявності обмежень,  передбачених міжнародними  договорами 

України  або  угодами  між  авіаційними  органами  влади,  а також 

авіаційними правилами України; 

     2) потреби  досягти  рентабельності   регулярних   повітряних 

перевезень  на  повітряних  лініях,  які  вже  обслуговуються,  за 

відсутності потреби у збільшенні ємності перевезень; 

     3) якщо  право  на  виконання  регулярних  польотів  за  цією 

повітряною  лінією  вже  передано  іншому авіаперевізнику в рамках 

виконання зобов\’язань, що мають суспільно важливий характер; 

     4) авіаперевізник не відповідає вимогам міжнародних договорів 

України та авіаційних правил України або не виконує їх. 

     9. Авіаперевізник  зобов\’язаний  поінформувати  уповноважений 

орган  з  питань  цивільної   авіації про  припинення   регулярних 

повітряних перевезень на повітряній лінії, на яку він має право на 

експлуатацію,  за 30  днів  до  запланованої  дати  припинення  із 

зазначенням причин. 

     Стаття 95. Умови здійснення повітряних перевезень 

                іноземним авіаперевізником 

     1. Для    здійснення    повітряних    перевезень    іноземний 

авіаперевізник  повинен  мати  відповідну  ліцензію  та сертифікат 

відповідного  державного  органу  держави,  в  якій  він   отримав 

ліцензію. 

     2. Регулярні  повітряні  перевезення  здійснюються  іноземним 

авіаперевізником згідно з вимогами міжнародних договорів  України, 

авіаційних  правил України та угод між авіаційними органами влади. 

Чартерні  або  нерегулярні  повітряні   перевезення   здійснюються 

іноземним   авіаперевізником   відповідно   до  авіаційних  правил 

України. 

     3. Іноземний  авіаперевізник   може   здійснювати   повітряні 

перевезення  до/з України,  у межах території України та повітряні 

перевезення,  що  передбачають  посадку  з  комерційною  метою  на 

території  України,  виключно  в  обсягах і на умовах,  визначених 

наданими йому уповноваженим органом  з  питань  цивільної  авіації 

правами на експлуатацію певних повітряних ліній. 

     4. Якщо   цього   вимагають   міжнародні   договори  України, 

іноземний авіаперевізник призначається для виконання  польотів  за 

конкретними повітряними лініями. 

     5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право: 

     1) визнати  призначення державного органу держави,  іншої ніж 

та, в якій видано ліцензію; 

     2) відмовити    у     визнанні     призначення     іноземного 

авіаперевізника, якщо його ефективний контроль здійснюється особою 

або особами держави, іншої ніж та, що його призначила; 

     3) провести додаткову перевірку іноземного авіаперевізника на 

відповідність   вимогам,   установленим   міжнародними  договорами 

України та авіаційними правилами України. 

     6. Право   на   експлуатацію   повітряної   лінії   надається 

уповноваженим  органом  з  питань  цивільної  авіації за письмовою 

заявою іноземного авіаперевізника щодо певних повітряних ліній  на 

здійснення: 

     1) регулярних міжнародних повітряних перевезень до/з України, 

у тому числі як уповноваженого авіаперевізника від України; 

     2) регулярних повітряних перевезень у межах України; 

     3) чартерних повітряних перевезень до/з України або  в  межах 

України,  що становлять систематичну серію,  не менше одного рейсу 

на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць. 

     7. У разі якщо це передбачено міжнародним  договором  України 

або законодавством держави, до якої будуть здійснюватися повітряні 

перевезення,  уповноважений  орган  з  питань  цивільної   авіації 

додатково  до  наданого  права  на  експлуатацію  повітряної лінії 

письмово  призначає  іноземного  авіаперевізника,   уповноваженого 

здійснювати  повітряні  перевезення на певних повітряних лініях до 

або між такими державами, поінформувавши про це компетентний орган 

цієї держави (держав). 

     8. Затвердження  розкладів руху іноземних авіаперевізників на 

виконання   регулярних   рейсів   та   планів   вильотів-прильотів 

повітряних   суден  іноземних  авіаперевізників  для  нерегулярних 

рейсів здійснюється із застосуванням  комунікаційних  мереж  та  з 

урахуванням    умов,   визначених   правами   авіаперевізника   на 

експлуатацію  повітряних  ліній  та   призначень   відповідно   до 

авіаційних правил України. 

     9. Право  на  експлуатацію  повітряної лінії може бути надано 

іноземному авіаперевізнику, якщо: 

     1) це відповідає законодавству України; 

     2) українські  авіаперевізники  користуються  такими   самими 

правами   у  державі  реєстрації  іноземного  авіаперевізника  або 

набувають інших прав на умовах взаємності; 

     3) в    українських    аеропортах    надається     можливість 

обслуговування таких польотів та повітряних перевезень; 

     4) у разі нерегулярних повітряних перевезень такі перевезення 

не можуть бути здійснені українськими авіаперевізниками  або  такі 

перевезення  не можуть бути здійснені в рамках регулярних польотів 

між тими самими аеропортами чи містами,  якщо місто обслуговується 

двома і більше аеропортами. 

     10. Уповноважений  орган з питань цивільної авіації має право 

відмовити  іноземному   авіаперевізнику   у   наданні   права   на 

експлуатацію повітряної лінії,  призначенні,  обмежити обсяг права 

на експлуатацію повітряної лінії та/або відмовити  у  затвердженні 

розкладу   руху,  якщо  це  зумовлено  обмеженнями,  встановленими 

міжнародними  договорами  України  та  угодами   між   авіаційними 

органами влади, або невідповідністю заявника їх умовам. 

     11. Уповноважений  орган з питань цивільної авіації має право 

анулювати або зупинити дію права на експлуатацію повітряної лінії, 

у   разі  якщо  іноземний  авіаперевізник  не  відповідає  вимогам 

міжнародних договорів України та  авіаційних  правил  України  або 

порушує  умови  чи  обмеження,  встановлені правом на експлуатацію 

повітряної лінії. 

     12. Іноземний   авіаперевізник   зобов\’язаний   поінформувати 

уповноважений  орган  з  питань  цивільної  авіації про припинення 

регулярних повітряних перевезень за повітряною лінією,  на яку він 

має   право   на  експлуатацію  та  призначення,  за  30  днів  до 

запланованої дати припинення із зазначенням причин. 

 13. Умови,  порядок надання,  анулювання прав на експлуатацію 

повітряної   лінії   іноземним   авіаперевізникам   (  z0765-13  ) 

встановлюються авіаційними правилами України.