Стаття 18. Дострокове припинення договору страхування з ініціативи страхувальника
Стаття 18. Дострокове припинення договору страхування з
ініціативи страхувальника
18.1. Дія договору обов\’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена:
18.1.1. за письмовою вимогою страхувальника, про що він
зобов\’язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до
дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса
страховику;
18.1.2. у разі виходу транспортного засобу з володіння
страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу;
18.1.3. з інших підстав, передбачених законом.
{ Підпункт 18.1.3 пункту 18.1 статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
18.2. У разі дострокового припинення договору обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності страховик вилучає
страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат
страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику
частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду
страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з
утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на
ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки.
Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена
порушенням умов договору страховиком, такий страховик повертає
страхувальнику сплачені ним страхові платежі у повному обсязі.
{ Пункт 18.2 статті 18 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 19. Дострокове припинення договору страхування з
ініціативи страховика
19.1. Дія договору може бути припинена в односторонньому
порядку з ініціативи страховика у разі, якщо виплачена сума
відшкодування за чинним договором перевищила агрегатну страхову
суму. { Абзац перший пункту 19.1 статті 19 в редакції Закону
N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Агрегатна страхова сума визначається додаванням страхових сум
за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, та за шкоду, заподіяну майну
потерпілих, на одного потерпілого. { Абзац пункту 19.1 статті 19 в
редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
У цьому випадку страховик зобов\’язаний письмово повідомити
страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним
протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо
припинення договору.
{ Пункт 19.2 статті 19 виключено на підставі Закону N 5090-VI
( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 20. Чинність договору страхування у разі ліквідації
страховика
20.1. У разі ліквідації страховика, правонаступника якого
встановлено, договори страхування зберігають свою силу до
закінчення строку дії такого договору.
20.2. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням
визначені договором обов\’язки цього страховика виконує
ліквідаційна комісія.
20.3. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених
законом органів обов’язки за договорами обов’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія.
Обов’язки страховика за такими договорами, для виконання яких у
страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна,
приймає на себе МТСБУ. Виконання обов’язків у повному обсязі
гарантується коштами відповідного централізованого страхового
резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
{ Пункт 20.3 статті 20 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 20-1. Чинність договору страхування у разі зміни
власника забезпеченого транспортного засобу
20-1.1. У разі зміни власника забезпеченого транспортного
засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку
його дії.
20-1.2. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу
права та обов’язки страхувальника переходять до особи, яка
прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
20-1.3. У разі смерті страхувальника – фізичної особи його
права та обов’язки за договором страхування переходять до осіб,
які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину.
20-1.4. Якщо страхувальник – юридична особа припиняється і
встановлюються його правонаступники, права і обов’язки
страхувальника за договором страхування переходять до
правонаступника.
{ Закон доповнено статтею 20-1 згідно із Законом N 5090-VI
( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 21. Забезпечення обов\’язковості страхування
цивільно-правової відповідальності
21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на
території України забороняється експлуатація транспортного засобу
(за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено
коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу)
без поліса обов\’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності, чинного на території України, або поліса
(сертифіката) обов\’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою
організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з
якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого
страхування.
Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в
дорожньому русі, укладення договору страхування є необов\’язковим.
Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим
пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в
дорожньому русі на території України. { Абзац третій пункту 21.1
статті 21 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені
від обов\’язкового страхування цивільно-правової відповідальності
згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
21.2. Контроль за наявністю договорів обов\’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів здійснюється:
Відповідними підрозділами МВС України при складанні
протоколів щодо порушень правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) та
оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; { Абзац другий
пункту 21.2 статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }
органами Державної прикордонної служби України під час
перетинання транспортними засобами державного кордону України.
21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі
особа, яка керує ним, зобов\’язана мати при собі страховий поліс
(сертифікат). Страховий поліс пред\’являється посадовим особам
органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території
України без наявності чинного поліса обов\’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність,
встановлену законом.
{ Стаття 21 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Розділ III
ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ СТРАХОВОГО
ВІДШКОДУВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Стаття 22. Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі
22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах
страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у
встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну
третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення
регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними
на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим
Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої
особи.
22.2. Відповідно до цього Закону потерпілим – юридичним
особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, – МТСБУ
відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
{ Стаття 22 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 23. Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю
потерпілого
23.1. Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого;
шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності
потерпілим;
шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності
потерпілим;
моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях,
яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров’я;
шкода, пов’язана із смертю потерпілого.
{ Стаття 23 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 24. Відшкодування шкоди, пов’язаної з лікуванням
потерпілого
24.1. У зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються
обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням,
утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та
реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я,
медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням
лікарських засобів.
Витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого в іноземній
державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою,
яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх
здійснення мають бути підтверджені документально відповідним
закладом охорони здоров’я.
24.2. Мінімальний розмір страхового відшкодування
(регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням
потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у
місячному розмірі, встановленої законом на дату настання
страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений
відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів.
24.3. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що
підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті,
або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж
мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї
статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі,
визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
{ Стаття 24 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 25. Шкода, пов\’язана з тимчасовою втратою
працездатності потерпілим
У зв\’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим
відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним
закладом охорони здоров\’я час втрати працездатності. Доходи
потерпілого оцінюються в таких розмірах:
для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим
договором) – неотримана середня заробітна плата, обчислена
відповідно до норм законодавства України про працю;
для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, –
неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за
попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та
доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була
тимчасово непрацездатною;
для непрацюючої повнолітньої особи – допомога у розмірі, не
меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним
законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних
розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний
доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній
до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом
фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному
статусі.
Стаття 26. Шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності
потерпілим
26.1. Шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності
потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного
кодексу України ( 435-15 ).
26.2. Мінімальний розмір страхового відшкодування
(регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою
працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
становить:
у разі встановлення I групи інвалідності – 36 мінімальних
заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату
настання страхового випадку;
у разі встановлення II групи інвалідності – 18 мінімальних
заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату
настання страхового випадку;
у разі встановлення III групи інвалідності – 12 мінімальних
заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату
настання страхового випадку;
у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи
дитиною-інвалідом – 18 мінімальних заробітних плат у місячному
розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
26.3. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що
підтверджують розмір шкоди, пов’язаної із стійкою втратою
працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж
мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї
статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі,
визначеному у пункті 26.2 цієї статті.
{ Стаття 26 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 26-1. Відшкодування моральної шкоди, заподіяної
потерпілому
Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами \”г\” і \”ґ\”
пункту 41.1 та підпунктом \”в\” пункту 41.2 статті 41 цього Закону,
– МТСБУ) відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав
ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди,
моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду,
заподіяну здоров’ю.
{ Закон доповнено статтею 26-1 згідно із Законом N 5090-VI
( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 27. Шкода, пов’язана із смертю потерпілого
27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата)
виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після
дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї
дорожньо-транспортної пригоди.
27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього
Закону, – МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю
потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного
кодексу України, кожній особі, яка має право на таке
відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового
відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого
не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у
місячному розмірі, встановлених законом на день настання
страхового випадку.
27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами \”г\” і
\”ґ\” пункту 41.1 та підпунктом \”в\” пункту 41.2 статті 41 цього
Закону, – МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю
фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та
дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового
відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного
померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному
розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового
випадку, і виплачується рівними частинами.
27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка
здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного
пам’ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що
підтверджують такі витрати, та пред’явлення оригіналу свідоцтва
про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного
померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у
місячному розмірі, встановлених законом на день настання
страхового випадку.
27.5. Відшкодування шкоди, пов’язаної із смертю потерпілого,
може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний
розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних
виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю однієї особи, не
може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
{ Стаття 27 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від
05.07.2012 }
Стаття 28. Шкода, заподіяна майну
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди
майну потерпілого, – це шкода, пов\’язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд,
технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих
у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для
доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров\’я, чи
забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця
дорожньо-транспортної пригоди.