Category Страхове право

     З метою  додаткового   забезпечення   страхових   зобов\’язань 

страховики  можуть  на  підставі  договору створити Фонд страхових 

гарантій,  який є  юридичною  особою.  Державна  реєстрація  Фонду 

здійснюється  в  порядку,  передбаченому  для державної реєстрації 

суб\’єктів   підприємницької   діяльності.   Орган,   що   здійснює 

реєстрацію Фонду, в десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє 

про це Уповноважений орган. 

     Джерелами утворення Фонду страхових  гарантій  є  добровільні 

відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення 

цих коштів.  Розмір відрахувань  до  Фонду  страхових  гарантій  і 

порядок    використання    коштів   цього   Фонду   встановлюються 

страховиками, які беруть в ньому участь. 

     Кабінет Міністрів України може приймати рішення про створення 

фондів страхових гарантій за напрямами страхування. 

     Стаття 33. Особливості ведення бухгалтерського обліку та 

                звітності страховиків 

     Страховики зобов\’язані щоквартально  подавати  Уповноваженому 

органу   фінансову  звітність  та  інші  звітні  дані  за  формою, 

встановленою   Уповноваженим   органом,   затверджені    власником 

(уповноваженим  ним органом) страховика,  а також давати на запити 

Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних. 

     Стаття 34. Публікація страховиками річних балансів 

     Страховики публікують  свій  річний  баланс  за  формою  і  в 

порядку, встановленими Уповноваженим органом. 

     Достовірність та   повнота   річного   балансу   і  звітності 

страховиків  повинна  бути  підтверджена  аудитором  (аудиторською 

фірмою). 

                            Розділ IV 

             ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 

                            В УКРАЇНІ 

     Стаття 35. Державний нагляд за страховою діяльністю 

     Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою 

дотримання    вимог   законодавства   України   про   страхування, 

ефективного     розвитку     страхових     послуг,     запобігання 

неплатоспроможності     страховиків     та    захисту    інтересів 

страхувальників. 

     Державний нагляд за страховою діяльністю на території України 

здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях. 

     Стаття 36. Функції національної комісії, що здійснює державне 

                регулювання у сфері ринків фінансових послуг

{  Назва  статті  36  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     Основними функціями Уповноваженого органу є: 

     1) ведення    єдиного    державного    реєстру    страховиків 

(перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових 

брокерів; 

 2) видача   ліцензій   страховикам  на  здійснення  страхової 

діяльності  та  проведення  перевірок  їх  відповідності   виданій 

ліцензії; 

     3) видача  свідоцтв  про включення страхових та перестрахових 

брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів 

та   проведення   перевірки   додержання  ними  законодавства  про 

посередницьку  діяльність  у  страхуванні  та  перестрахуванні   і 

достовірності їх звітності; 

     4) проведення   перевірок   щодо   правильності  застосування 

страховиками  (перестраховиками)   та   страховими   посередниками 

законодавства   про   страхову   діяльність   і  достовірності  їх 

звітності; 

     5) розроблення нормативних та методичних документів з  питань 

страхової  діяльності,  що  віднесена  цим  Законом до компетенції 

Уповноваженого органу; 

     6) узагальнення    практики    страхової     діяльності     і 

посередницької  діяльності  на  страховому  ринку,  розроблення  і 

подання  у  встановленому  порядку  пропозицій  щодо  розвитку   і 

вдосконалення  законодавства  України про страхову і посередницьку 

діяльність у страхуванні та перестрахуванні; 

     7) прийняття у межах  своєї  компетенції  нормативно-правових 

актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні 

та перестрахуванні; 

     8) проведення аналізу додержання  законодавства  об\’єднаннями 

страховиків і страхових посередників; 

     9) здійснення   контролю   за  платоспроможністю  страховиків 

відповідно   до   взятих   ними   страхових   зобов\’язань    перед 

страхувальниками; 

     10) забезпечення    проведення    дослідницько-методологічної 

роботи  з  питань  страхової   і   посередницької   діяльності   у 

страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного 

нагляду за страховою діяльністю; 

     11) встановлення  правил  формування,  обліку  і   розміщення 

страхових резервів та показників звітності;

{ Офіційне тлумачення положення пункту 11 частини першої статті 36 

див.  в  Рішенні Конституційного Суду N 27-рп/2008 ( v027p710-08 ) 

від 03.12.2008 } 

     12) проведення  і  координація  у  визначеному законодавством 

порядку  навчання,   підготовки   і   перепідготовки   кадрів   та 

встановлення   кваліфікаційних   вимог   до  осіб,  які  провадять 

діяльність на  страховому  ринку,  організація  нарад,  семінарів, 

конференцій з питань страхової діяльності; 

     13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування 

і посередницької  діяльності  у  страхуванні  та  перестрахуванні, 

вивчення,  узагальнення,  поширення світового досвіду, організація 

виконання міжнародних договорів України з цих питань; 

     14) здійснення     організаційно-методичного     забезпечення 

проведення актуарних розрахунків. 

     Уповноважений орган може здійснювати інші функції,  необхідні 

для виконання покладених на нього завдань. 

     Стаття 37. Права національної комісії, що здійснює державне 

                регулювання у сфері ринків фінансових послуг

{  Назва  статті  37  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     Уповноважений орган має право: 

     1) одержувати  в  установленому   порядку   від   страховиків 

звітність  про  страхову  діяльність,  інформацію про їх фінансове 

становище  та  необхідні  пояснення  щодо  звітних  даних,  а  від 

підприємств, установ   (у   тому   числі  банків),  організацій  і 

фізичних  осіб – інформацію, необхідну для виконання покладених на 

нього завдань; 

     2) проводити   перевірку   щодо   правильності   застосування 

страховиками  законодавства  України  про  страхову  діяльність  і 

достовірності  їх  звітності  за  показниками,  що  характеризують 

виконання договорів страхування,  не частіше одного  разу  на  рік 

призначати    проведення    за   рахунок   страховика   додаткової 

обов\’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; 

     3) видавати  приписи  страховикам  про   усунення   виявлених 

порушень вимог законодавства про страхову діяльність,  а у разі їх 

невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до 

усунення  виявлених  порушень або приймати рішення про відкликання 

ліцензій  та   виключення   з   державного   реєстру   страховиків 

(перестраховиків); 

     4) проводити  тематичні  перевірки  діяльності  страховика  у 

випадках необхідності  перевірки  фактів,  викладених  у  скаргах, 

заявах,   зверненнях   страхувальників,  достовірності  показників 

звітності,  виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням 

правоохоронних  органів  або  органів  державної влади,  зустрічні 

перевірки  достовірності  і   правильності   укладених   договорів 

страхування  та  перестрахування  та у разі надходження інформації 

від страхувальників про порушення; 

     5) одержувати  від  страхових   та   перестрахових   брокерів 

установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені 

договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних; 

     6) видавати  приписи  страховим  посередникам  про   усунення 

виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати 

рішення про виключення страхового  або  перестрахового  брокера  з 

державного реєстру страхових та перестрахових брокерів; 

     7) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів 

інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у 

тому  числі інформацію про обставини і причини настання страхового 

випадку та заподіяну шкоду; 

     8) створювати  комісії  та  робочі   групи   для   проведення 

перевірок діяльності страховиків та страхових посередників; 

     9) здійснювати   контроль   за   достовірністю   та  повнотою 

інформації, що надається учасниками страхового ринку; 

     10) одержувати  безоплатно  від  органів   виконавчої   влади 

інформацію  та  статистичну  звітність,  необхідну  для  виконання 

покладених на нього завдань; 

     11) звертатися до суду з  позовом  про  скасування  державної 

реєстрації  страховика (перестраховика) або страхового посередника 

у випадках, передбачених законом.