Науково-практичний коментар до ст. 223 Сімейного кодексу України
Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає
до суду за-
яву про усиновлення. Подання такої заяви
через представ-
ника не допускається.
2. Заява про усиновлення може бути
відкликана до наб-
рання чинності рішенням суду про
усиновлення.
1. Судова процедура усиновлення була
встановлена Зако-
ном України \”Про внесення змін та доповнень
до Кодексу про
шлюб та сім\’ю України\” від ЗО січня 1996
р.
Розгляд судом справи про усиновлення
розпочинається по-
данням заяви про усиновлення.
Заява про усиновлення має бути подана до
суду персональ-
но тією особою, яка претендує бути
усиновлювачем. Подання
заяви через представника, тобто
процесуальне представницт-
во, не допускається. Закон забороняє
пересилання заяви про
усиновлення поштою. Такі застережні заходи
були вжиті як
реакція на численні порушення закону. Тому
суддя, який
приймає заяву про усиновлення, повинен
пересвідчитися у
тотожності особи, яка написала заяву, і
того, хто її подає, пе-
реконатися у справжності намірів особи, в
усвідомленні нею
правових наслідків усиновлення, бажанні та
можливості ви-
ховувати дитину у своїй сім\’ї.
У частині другій статті 111 КпШС містилася
норма, за
якою заяви іноземних громадян про
усиновлення дітей-сиріт
мали подаватися до Центру з усиновлення
дітей при Міністер-
стві освіти України.
Подібної норми у статті 224 СК немає з
кількох причин.
Оскільки за статтею 223 СК заява про
усиновлення має бути
подана до суду тією особою, яка бажає
усиновити дитину, во-
на не може бути подана спершу до Центру з
усиновлення
дітей, а потім ним передана до суду.
Функція Центру з усиновлення дітей полягає
не лише у об-
ліку дітей та можливих усиновлювачів, айв
пошуку усиновлю-
вачів конкретної дитини, у наданні допомоги
в оформленні
відповідних документів для подання заяви до
суду. Тому за-
ява про усиновлення, адресована суду, має
бути подана безпо-
середньо до суду.
2. Територіальна підсудність (тобто який
саме суд уповно-
важений розглядати конкретну заяву про
усиновлення – за
місцем проживання дитини чи усиновлювача)
визначається
Цивільним процесуальним кодексом України.
3. Відповідно до статті 265 ЦПК 1963 р. до
заяви про уси-
новлення має бути додано висновок органу
опіки та піклуван-
ня про доцільність усиновлення та
відповідність Інтересам
дитини. А за статтею 2653 того ж Кодексу
при підготовці
справи про усиновлення до розгляду орган
опіки та піклуван-
ня подає до суду документи, що
підтверджують доцільність
усиновлення, зокрема висновок про
можливість заявника бу-
ти усиновлювачем, довідки про стан здоров\’я
заявників та ди-
тини, відомості про житлово-побутові умови.
Такий розподіл процесуальних обов\’язків не
може не ви-
кликати подиву. Подати заявникові висновок
органу опіки та
піклування про доцільність усиновлення може
бути дуже
складно з ряду причин. Такий висновок має
даватися лише на
вимогу суду.
Щодо подання різних довідок про себе (про
стан здоров\’я,
місце праці та заробіток, про наявність
житла), то це має ро-
бити заявник. І збирати ці документи має не
суд при підготов-
ці справи до розгляду, вони мають бути
долучені до заяви про
усиновлення. Для забезпечення достовірності
поданої інфор-
мації суд має право зробити відповідну
перевірку.
4. Особа, яка подала заяву про усиновлення,
може змінити
свої наміри і відмовитися від усиновлення.
Право на відмову
від усиновлення, як уже зазначалося, триває
до набрання
чинності рішенням суду про усиновлення.
Після цього відмо-
ва від усиновлення, тобто від прав та
обов\’язків як матері, бать-
ка, вже неможлива.
Закон не надає усиновлювачеві права
вимагати скасування
усиновлення на тій підставі, що він передумав.