ПРАВА ТА ОБОВ\’ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ
Розділ III
ПРАВА ТА ОБОВ\’ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ
Глава 12
ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ
Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов\’язків
матері, батька і дитини
1. Права та обов\’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на
походженні дитини від них, засвідченому органом державної
реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому
статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та
батька, які перебувають у шлюбі між собою
1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від
подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі
Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров\’я про
народження дружиною дитини.
2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після
припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від
подружжя.
{ Частина друга статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими
припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після
припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної
реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання
чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може
бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір\’ю дитини
заяви про визнання батьківства.
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня
припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від
батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка,
який вважає себе батьком.
{ Частина третя статті 122 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 )
від 22.12.2006 }
Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в
результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій
1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті
застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за
письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини,
зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування
допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.
{ Частина друга статті 123 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3760-VI ( 3760-17 ) від 20.09.2011 }
3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною
після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її
чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій.
{ Стаття 123 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі
реєстрації повторного шлюбу з її матір\’ю
1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня
припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після
реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається,
що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на
підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за
рішенням суду.
Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не
перебувають у шлюбі між собою
1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між
собою, походження дитини від матері визначається на підставі
документа закладу охорони здоров\’я про народження нею дитини.
2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між
собою, походження дитини від батька визначається:
1) за заявою матері та батька дитини;
{ Пункт 2 частини другої статті 125 виключено на підставі
Закону N 2398-VI ( 2398-17 ) від 01.07.2010 }
3) за рішенням суду.
Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою
жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між
собою
1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки
та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може
бути подана як до, так і після народження дитини до органу
державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана
неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану
повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про
запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків,
опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної
реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки
та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.
{ Частина друга статті 126 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана
особисто, вона може бути подана через представника або надіслана
поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження
представника мають бути нотаріально засвідчені.
{ Частина третя статті 126 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
{ Статтю 127 виключено на підставі Закону N 2398-VI
( 2398-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено
статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути
визнане за рішенням суду.
{ Частина перша статті 128 в редакції Закону N 2398-VI ( 2398-17 )
від 01.07.2010 }
2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості,
що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані
відповідно до Цивільного процесуального кодексу ( 1501-06,
1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) України.
3. Позов про визнання батьківства може бути пред\’явлений
матір\’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та
виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред\’явлений особою,
яка вважає себе батьком дитини.
4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо
запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено
відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини
та особою, яка вважає себе батьком дитини
1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою,
яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з
іншим чоловіком, має право пред\’явити до її чоловіка, якщо він
записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
2. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна
давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася
або могла дізнатися про своє батьківство.
Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду
1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з
матір\’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за
рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом,
якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено
відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана
особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
1. Особа, яка вважає себе матір\’ю дитини, може подати до суду
заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини
вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.
Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду
1. У разі смерті жінки, яка вважала себе матір\’ю дитини, факт
її материнства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту материнства приймається судом,
якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено
відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.
2. Заява про встановлення факту материнства може бути подана
батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та
виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
1. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується
матір\’ю, а чоловік – батьком дитини.