Науково-практичний коментар до ст. 70 Сімейного кодексу України
Стаття 70. Розмір часток майна дружини та
чоловіка при
поділі майна, що є об\’єктом права спільної
сумісної
власності подружжя
1. У разі поділу майна, що є об\’єктом права
спільної су-
місної власності подружжя, частки майна
дружини та чо-
ловіка є рівними, якщо інше не визначено
домовленістю
між ними або шлюбним договором.
2. При вирішенні спору про поділ майна суд
може від-
ступити від засади рівності часток подружжя
за обставин,
що мають істотне значення, зокрема якщо
один із них не
дбав про матеріальне забезпечення сім\’ї,
приховав, зни-
щив чи пошкодив спільне майно, витрачав його
на шкоду
інтересам сім\’ї.
3. За рішенням суду частка майна дружини,
чоловіка
може бути збільшена, якщо з нею, ним
проживають діти,
а також непрацездатні повнолітні син,
дочка, за умови, що
розмір аліментів, які вони одержують,
недостатній для за-
безпечення їхнього фізичного, духовного
розвитку та ліку-
вання.
1. Хоча у праві спільної сумісної власності
подружжя част-
ки кожного з них не виділені, дружина і
чоловік мають пра-
во сподіватися на те, що у разі заявлення
одним із них або
спадкоємцем вимоги про поділ частки кожного
будуть рівни-
ми. \”Тобі – половина й мені – половина\” –
такий закон по-
дружніх відносин, за допомогою якого
утверджується справ-
жня рівність у відносинах між дружиною та
чоловіком.
2. Частина перша статті 28 КпШС містила норму,
за якою
у разі поділу майна, що є спільною сумісною
власністю по-
дружжя, \”їх частки визнаються рівними\”. У
частині першій
статті 70 СК ця законодавча ідея
сформульована точніше:
\”частки майна дружини та чоловіка є
рівними\”.
3. Законний режим рівності часток може бути
змінений за
домовленістю сторін. Тобто дружина і
чоловік, розділяючи
між собою спільне майно, мають право самі
визначити як роз-
мір частки, так і те конкретне майно, яке
буде належати кож-
ному з них. Можливість відступлення від
засади рівності час-
ток може бути обумовлена ними у шлюбному
договорі.
4. Відступлення від рівності часток означає
зменшення част-
ки одного з подружжя і відповідно
збільшення частки другого
з подружжя. У разі збільшення частки того з
подружжя, з
ким проживає дитина, остання не стає
власником зробленої
\”надбавки\”.
5. Суд може присудити одному з подружжя
меншу частку
за обставин, що мають істотне значення. У
частині другій
статті 70 СК подано приблизний перелік цих
обставин, кожна
з яких пов\’язана з протиправною поведінкою
одного з по-
дружжя. Зменшення його частки у спільній
сумісній власнос-
ті – це санкція за невиконання обов\’язків
як дружини чи
чоловіка, зокрема обов\’язку дбати про
матеріальне забезпе-
чення сім\’ї, і, водночас, це санкція до
одного з них як спів-
власника.
Якщо, наприклад, чоловік систематично
витрачає свою
заробітну плату виключно для задоволення
своїх інтересів,
майно, набуте за час шлюбу, все одно
вважатиметься спіль-
ною сумісною власністю. Однак його частка,
відповідно до йо-
го участі у придбанні майна, може бути
мінімальною. Отже,
суть цієї правової санкції полягає у тому,
що особа не одер-
жить того, що вона за звичайних обставин
могла би одержа-
ти. Якщо один із подружжя зловживає
алкоголем, суд може
взагалі відмовити у виділенні йому
щонайменшої частки,
зваживши на шкоду матеріальним інтересам
сім\’ї, яка була
ним завдана.
Внаслідок порушення чоловіком правил
дорожнього руху бу-
ло повністю знищено автомобіль, який був
спільною суміс-
ною власністю подружжя. При поділі майна
має бути врахо-
вана ця обставина і частка дружини
відповідно збільшена.
Якби автоаварія сталася не з вини чоловіка,
а випадково,
подружжя як співвласники несли би спільний
ризик випад-
кового знищення майна, а це значить, що у
разі поділу май-
на вартість знищеного автомобіля не бралась
би до уваги.
6. У частині третій статті 70 СК підстави
для збільшення
частки одного з подружжя не пов\’язуються з
протиправною
поведінкою.
Відповідно до частини першої статті 28 КпШС
розмір част-
ки міг бути збільшений з урахуванням
інтересів дітей, які
заслуговували на увагу. Пленум Верховного
Суду України
неодноразово звертав увагу судів на те, що
самого факту про-
живання дитини з одним із подружжя
недостатньо для збіль-
шення його частки. Треба було обов\’язково
зазначити в рі-
шенні, який саме інтерес дитини був взятий
судом до уваги.
Проте суди вперто не зважали на таку
вимогу.
Позиція, сформульована у частині третій
статті 70 СК, має
істотні відмінності. Вона встановила прозорий
критерій для
задоволення вимоги про збільшення частки у
спільному май-
ні тому з подружжя, з ким проживає дитина
або непрацездат-
ні повнолітні син чи дочка.
Після розірвання шлюбу з матір\’ю залишилися
проживати
двоє дітей. Протягом одного року батько
ухилявся від сплати
аліментів. Сума аліментів, що стягувалася
за рішенням суду,
становила ЗО грн. щомісячно. Цієї суми було
явно недостат-
ньо для покриття половини затрат, які несла
мати на вихо-
вання та утримання дітей.
В іншому випадку з матір\’ю залишилася
проживати дити-
на, яка страждала на лейкемію. Розмір
аліментів на матір
(стаття 88 СК) становив 25 грн., а на
дитину – 50 грн.
У цих змодельованих життєвих ситуаціях
розмір алімен-
тів, які сплачує батько на двох дітей чи
дитину-інваліда, явно
недостатній для забезпечення їхнього
фізичного, духовного
розвитку та лікування. Тому за наявності
таких обставин при
розгляді справи про поділ спільного майна
подружжя, судом
має бути задоволена вимога того, з ким
проживає дитина, не-
працездатний син чи дочка, про присудження
йому більшої
частки.
Цінність такої правової новели
багатогранна. Насамперед
нею утверджується принцип справедливості та
добросовіснос-
ті у відносинах подружжя. Під загрозою
зменшення частки у
спільному майні один з подружжя, як
правило, чоловік сти-
мулюється до належного виконання своїх
батьківських обо-
в\’язків.
Водночас сфера чинності норми частини
третьої статті 70
СК може бути звужена або навіть зведена до
мінімуму, якщо
вимога про поділ майна заявлена другим з
подружжя одночас-
но із вимогою про розірвання шлюбу. Тобто,
коли ще невідо-
мо, наскільки сумлінно він виконуватиме
свій батьківський
обов\’язок.
Якщо після поділу майна на рівні частки
згодом виявить-
ся, що розмір аліментів дітям є недостатнім,
заінтересована
особа не позбавлена права на звернення до
суду. Відповідно до
Цивільного процесуального кодексу суд
відмовляє в прийнят-
ті заяви, якщо уже винесене рішення по
справі між тими ж
сторонами, про той же предмет і за тих же
обставин. За умови
появи інших, додаткових обставин спір про
той самий пред-
мет та між тими ж сторонами може бути
предметом судового
розгляду. А це означає, що поділене в
минулому майно може
бути перерозподілене.