Науково-практичний коментар до ст. 75 Сімейного кодексу України
Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати
один одного.
2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя,
який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги,
за умови, що другий Із подружжя може надавати мате-
ріальну допомогу.
3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який
досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інва-
лідом І, II чи III групи.
4. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної
допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від вико-
ристання його майна, інші доходи не забезпечують йому
прожиткового мінімуму, встановленого законом.
5. Права на утримання не має той із подружжя, хто не-
гідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто
став непрацездатним у зв\’язку із вчиненням ним умисного
злочину, якщо це встановлено судом.
6. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв\’язку з
протиправною поведінкою другого з подружжя, має право
на утримання незалежно від права на відшкодування шко-
ди відповідно до Цивільного кодексу України.
1. Стабільність шлюбу значною мірою залежить від рівня
взаємної турботи з боку кожного з подружжя. З цієї незапереч-
ної істини починалася стаття 32 КпШС: \”Подружжя повин-
но матеріально підтримувати одне одного\”. Дія цього обов\’яз-
ку не пов\’язувалася ні з віком, ні зі станом здоров\’я чи
матеріальним станом, що робило його морально-етичним обо-
в\’язком, внутрішнім поштовхом до дії. Однак за цим йшло ін-
ше, вже суто юридичне правило поведінки: \”В разі відмови в
такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і по-
требує матеріальної допомоги,… має право по суду одержува-
ти утримання (аліменти)…\”
Неточність такого формулювання (\”у разі відмови…\”) до-
зволила окремим вченим дійти висновку про те, що юридич-
ний обов\’язок по утриманню виникає лише у разі невиконан-
ня морального обов\’язку. Однак з цим не можна погодитися:
моральний обов\’язок дружини, чоловіка матеріально підтри-
мувати одне одного виникає від першого дня шлюбу, а юридич-
ний обов\’язок – лише від часу настання умов, визначених у
частині другій статті 75 СК.
2. Стаття 75 СК позбавлена цілого ряду неточностей, які
містилися у статті 32 КпШС, зокрема разючих недоліків зако-
нодавчої техніки. Одним з основних таких недоліків було ви-
значення умов виникнення загального аліментного обов\’язку
подружжя і спеціального аліментного обов\’язку чоловіка що-
до вагітної дружини та дружини-матері в одному реченні, а
це викликало, у свою чергу, чимало непорозумінь.
3. У Сімейному кодексі у жодній статті не вжиті терміни
\”аліментні права\”, \”аліментні обов\’язки\”. Вживаються лише
терміни \”право на утримання\”, \”обов\’язок по утриманню\”.
Термін \”аліменти\” як такий, що міцно увійшов у наше жит-
тя, не виключений із правничої лексики, але сфера його вико-
ристання значно звужена: вживається він лише стосовно си-
туації, коли втрачені нормальні сімейні відносини.
У Сімейному кодексі \”аліменти\” – це здебільшого грошо-
ва сума або продукти харчування, які особа має сплатити (пе-
редати) відповідно до рішення суду. Однак з теоретичної точ-
ки зору обов\’язок по отриманню і аліментний обов\’язок – ка-
тегорії тотожні за змістом.
4. У частині другій статті 75 СК визначені підстави виник-
нення права одного з подружжя на утримання.
Право на утримання має той з подружжя, хто є непраце-
здатним. Йдеться про непрацездатність за віком (55 років для
жінок, 60 – для чоловіків), а також про непрацездатність за
інвалідністю. Право на аліменти у інвалідів І та II груп ніко-
ли ніким не заперечувалося. Інваліди III групи були визнані
непрацездатними після тривалих наукових спорів та хитань
судової практики. У частині третій статті 75 СК законодавче
закріплено право на утримання цієї категорії інвалідів. Та об-
ставина, що у інвалідів III групи зберігся значний відсоток за-
гальної працездатності, є підставою для врахування її судом
при визначенні розміру аліментів.
При застосуванні статті 32 КпШС проблемним було існу-
вання права на аліменти у зв\’язку з тимчасовою непрацездат-
ністю. Зараз право на аліменти у зв\’язку з хворобою закріпле-
но у статті 90 СК.
Той з подружжя, хто є неповнолітнім, має право на утри-
мання відповідно до принципу верховенства права, справед-
ливості та розумності.
5. Право на утримання має непрацездатна дружина, непра-
цездатний чоловік, якщо вона, він потребують матеріальної
допомоги. В сучасних умовах, коли пенсія, інші доходи дуже
далекі від прожиткового мінімуму, матеріальної допомоги ре-
ально потребує майже кожна непрацездатна особа. Зауважи-
мо, що другий з подружжя, навіть якщо він є працездатним,
не завжди отримує заробітну платню, яка є більшою за про-
житковий мінімум, який на 2002 р. становив 342 грн. У по-
дібних ситуаціях від суду вимагатиметься серйозна аналітич-
на робота, аби визначити міру потреби одного з подружжя і
міру можливості другого з подружжя.
А. отримує пенсію 250 грн., її чоловік, з яким вона тривалий
час не проживає, – 430 грн. Оскільки вони спільно прожили
ЗО років, вона не лише працювала в установі, а й вела домаш-
нє господарство, А. вважає, що їхній матеріальний стан має
бути однаковим, а тому просила присудити їй аліменти у роз-
мірі 90 грн.
Закон не передбачає урівнення матеріального стану дру-
жини та чоловіка. Та обставина, що А. вела домашнє госпо-
дарство, не є достатньою підставою для стягнення аліментів
на її користь саме у такому розмірі.
6. Перебування одного з подружжя у будинках для людей
літнього віку, інвалідів не означає припинення потреби мате-
ріальної допомоги.
7. У частині п\’ятій статті 75 СК сформульована ще одна
умова виникнення права на утримання, але зроблено це у
формі заперечення. Отже, право на утримання має той з по-
дружжя, хто гідно поводився у шлюбних відносинах, а також
той, чия непрацездатність не була результатом вчинення ним
умисного злочину.
1). М., перебуваючи у нетверезому стані, став жертвою наїзду
автомобіля, водій якого з місця аварії зник. При розгляді йо-
го позовної заяви про стягнення аліментів з дружини було
встановлено систематичне зловживання ним алкогольними
напоями, постійне влаштування скандалів та бійок, витра-
чання спільного майна на придбання алкоголю. За таких об-
ставин можна стверджувати, що право на утримання від дру-
жини у М. не виникло у зв\’язку з його негідною поведінкою
у шлюбі.
2). В. при спробі втекти з місця вчинення ним важкого
злочину був поранений працівником міліції. Ця обставина
була встановлена судом в обвинувальному вироку. Оскільки
інвалідність стала наслідком вчинення умисного злочину, то
у разі потреби у матеріальній допомозі він не матиме права
на утримання від своєї дружини.
8. У правничій літературі предметом дискусії була можли-
вість поєднання права одного з подружжя на утримання і
права на відшкодування шкоди, яка була заподіяна другим з
подружжя.
У результаті заподіяння каліцтва своїм чоловіком, який пе-
ребував у нетверезому стані, Г. стала інвалідом II групи.
Оскільки до каліцтва заробітна плата Г. становила 350 грн.,
то чоловіка було присуджено до щомісячної сплати відшко-
дування шкоди, яка становила різницю між заробітною пла-
тою та призначеною їй пенсією.
Чи має Г. одночасно і право на аліменти від чоловіка?
У частині шостій статті 75 СК міститься норма, яка запов-
нила існуючу прогалину. Отже, якщо, наприклад, дружина
отримувала аліменти від чоловіка, а згодом потерпіла від йо-
го злочинного нападу, стягнення аліментів буде продовжено,
незалежно від виплат відшкодування у зв\’язку із заподіян-
ням шкоди.
І навпаки, відшкодування шкоди, заподіяної чоловіком, не
виключає права дружини на пред\’явлення вимоги про стяг-
нення аліментів.