Category Кримінальне право

 

1. Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.

 

Коментар:

1. Законодавством, що регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження є: Конституція України, ЗУ: \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. №1906-ГУ, \”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо видачі особи (екстрадиції)\” від 2 червня 2011 р. № 3453-УІ, \”Про безоплатну правову допомогу\” від 2 червня 2011 р. № 3460-VI, \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-ІУ, розд. IX КПК.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов\’язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.

Україна має широку договірну базу, завдяки якій компетентні органи нашої держави мають можливість на підставі чинних міжнародних угод ефективно співпрацювати у сфері отримання доказів для цілей кримінального провадження з відповідними установами багатьох держав світу.

Слід зауважити, що найзручнішою для запитуючої та запитуваної сторін правовою підставою при зверненні за наданням міжнародної допомоги е спеціалізований двосторонній договір про правову допомогу у кримінальних справах, який найбільш точно враховує особливості законодавства обох держав. На сьогодні Україна уклала такі договори із 21 державою.

З-поміж міжнародних договорів України у сфері взаємної допомоги у кримінальному провадженні її компетентні органи найчастіше використовують такі конвенції, що є універсальними механізмами співпраці для багатьох держав:

– Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. (далі – Європейська конвенція 1959 р.), а також Додатковий протокол 1978 р. та Другий додатковий протокол 2001 р. до цієї Конвенції;

– Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція) та Протокол до конвенції 1997 р.

Правовою підставою для взаємної правової допомоги у кримінальному провадженні також можуть служити укладені в межах ООН, Ради Європи та інших міжнародних організацій багатосторонні конвенції з широким предметом регулювання, окремі положення яких регламентують питання проведення процесуальних дій:

– Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.;

– Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.;

– Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р.;

– Конвенція ООН проти корупції 2003 р. та інші конвенції, характерною ознакою яких є їх чинність для більшості держав – учасниць відповідної міжнародної організації.

Крім того, у певних обсягах можливе отримання взаємної правової допомоги у кримінальному провадженні на підставі відомчих угод, укладених Генеральною прокуратурою України та низкою компетентних установ іноземних держав. Генеральна прокуратура України, готуючи вказані відомчі угоди, нерідко започатковувала процес встановлення договірних відносин у кримінально-правовій сфері з відповідною державою. Така ситуація, зокрема, мала місце у випадку з Канадою (відомча угода з Міністерством юстиції 1992 р., а міждержавний договір – 1996 р.), США (відомча угода з Департаментом юстиції 1993 р., міждержавний договір 1998 р.), Грузією (відомча угода з Прокуратурою 1994 р., а міждержавний договір 1995 р.) та іншими державами.

Основними відомчими нормативними актами Генеральної прокуратури України, що регулюють міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні, є наказ Генерального прокурора України \”Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги у кримінальних справах\” від 5 травня 2011 р. № 8гн та затверджена ним Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах щодо виконання процесуальних дій та передачі кримінального провадження, а також Положення про Головне управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, затверджене наказом Генерального прокурора України від 20 квітня 2012 р. № 39.

Також безпосередньо регламентують питання правової допомоги накази Генерального прокурора України \”Про забезпечення виконання органами прокуратури України Угоди між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року\” від 16 листопада 1998 р. № 27 та \”Про забезпечення виконання органами прокуратури України Угоди між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Республіки Молдова на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року\” від 19 липня 2010 р. № 42.

Окрім вищеназваних нормативно-правових актів, підлягають застосуванню спільні інструменти, зокрема:

– Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства (затверджена спільним наказом МЮ, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, ВСУ, ДПА, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73, зареєстрована в МЮ 7 липня 1999 р. за № 446/3739);

– Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (затверджена спільним наказом МВС, Генеральної прокуратури України, СБУ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, ДПА від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2, зареєстрована в МЮ 26 лютого 1997 р. за № 54/1858);

– Інструкція про порядок приймання – передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами (затверджена спільним наказом МВС та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17 листопада 1998 р. № 474/845 (для службового користування), зареєстрована в МЮ 14 січня 1999 р. за № 16/3309).

Шляхом обміну нотами оформлено правонаступництво України за такими міжнародними договорами колишнього СРСР:

– Угодою між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного процесу (1970 р.);

– Договором між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1978 р.);

– Договором між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою про взаємне надання правової допомоги (1982 р.).

Згідно із ЗУ \”Про правонаступництво України\” від 12 вересня 1991 р. № 154З-XIІ та положеннями Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. застосовуються двосторонні міжнародні договори колишнього СРСР з Єменом, колишньою Югославією, Італією.