Науково-практичний коментар до ст. 564 Кримінального процесуального кодексу України
Стаття 564. Вручення документів
1. За запитом компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу документи та рішення, долучені до такого запиту, вручаються особі, визначеній у запиті, в порядку, встановленому цією статтею.
2. Слідчий, прокурор або суд для виконання запиту компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу викликає особу для вручення документів. Якщо особа не з\’явилася без поважних причин, до неї може бути застосовано привід у порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Орган досудового розслідування, слідчий, прокурор або суд складає протокол про вручення особі документів із зазначенням місця та дати їх вручення. Протокол підписується особою, якій вручено документи, з викладом її заяв або зауважень при отриманні документів. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, складається також окреме підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення.
4. У разі відмови особи отримати документи, що підлягають врученню, про це зазначається у протоколі. При цьому документи, що підлягають врученню, вважаються врученими, про що зазначається у протоколі.
5. Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою і складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті, така особа має право відмовитися отримати документи. У такому разі документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.
6. Протокол про вручення документів передасться разом з іншими документами, доданими до запиту, компетентному органу іноземної держави у порядку, передбаченому статтею 558 цього Кодексу.
Коментар:
1. Окрім ст. 564 КПК, вручення процесуальних документів та рішень встановлено:
– статтею 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р.;
– статтями 10,11 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.;
– відповідними положеннями інших міжнародних договорів України.
2. Порядок виклику слідчим, прокурором, судом, зміст повістки про виклик та поважні причини неприбуття на виклик врегульовані гл. 11 КПК. Наслідком неприбуття на виклик у цьому випадку може бути лише привід особи (ст. 140 КПК).
3. Вручення особі документів оформляється відповідним протоколом. Зміст протоколу у кримінальному провадженні повинен відповідати вимогам статей 104-105 КПК. При цьому у зазначеному протоколі необхідно вказати, що він складається у зв\’язку із виконанням залиту компетентного органу іноземної держави про надання правової допомоги. Відповідно до ч. З ст. 558 та ч. 2 ст. 560 КПК зазначений протокол повинен бути скріплений гербовою печаткою компетентного органу, який проводив вручення.
4. Прикладом окремого підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення, можуть бути вимоги ч. 2 ст. 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р., згідно з якою підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої і підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної сторони про здійснення вручення, в якій зазначаються спосіб і дата такого вручення. Той чи інший з цих документів негайно надсилається запитуючій стороні. На прохання запитуючої сторони запитувана сторона відзначає, чи було вручення документів здійснено відповідно до законодавства запитуваної сторони. Якщо вручення документів не може бути здійсненим, запитувана сторона негайно повідомляє про це запитуючу сторону.
5. Документи вважаються врученими також у разі відмови особи отримати документи. Водночас, якщо особа відмовилася отримувати документи на підставі того, що вони не містять перекладу українською мовою і складені мовою, незрозумілою особі, – документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.
6. Надсилання відповідного протоколу та додатків до нього регулюється ст. 558 КПК.