Category Кримінальне право

1. Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв\’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

2. Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатися лише у разі дотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Запити про тимчасову видачу і транзитне перевезення особи направляються та розглядаються у такому самому порядку, як і запити про видачу особи (екстрадицію). При розгляді запитів компетентних органів іноземних держав про транзитне перевезення екстрадиційній перевірці підлягають лише обставини, передбачені частинами першою і другою статті 589 цього Кодексу.

4. Центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.

 

Коментар:

1. Поняття \”видача особи\” (екстрадиція) визначено у п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК і тлумачиться як видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Основною підставою складання запиту про видачу (екстрадицію) є міра та вид покарання, до якого може бути засуджена особа. У даному випадку особа підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину (злочинів), за які судом може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року, або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. У разі відсутності такої підстави центральний орган України відмовляє у видачі особи (екстрадиції).

 

При цьому слід також враховувати міжнародні договори України. Так, ч. З ст. 50 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. передбачено, що видача для звернення вироку до виконання проводиться у випадку засудження за скоєння злочинів до позбавлення волі на строк більше шести місяців чи іншого, більш тяжкого покарання.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 63 КК покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

2. Зміст і форма запиту про видачу особи (екстрадицію) має відповідати вимогам ст. 548 КПК або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Зміст запиту про видачу особи (екстрадицію) повинен містити такі самі обов\’язкові реквізити, як і запит про міжнародну правову допомогу (ч. 2 ст. 552 КПК). Однак надання інформації згідно з пп. 5 та 7 ч. 2 ст. 55 КПК має певні особливості. Так, окрім відомостей про повідомлену підозру та обвинувачення з повним викладенням тексту відповідних статей КК слід також зазначати про судове рішення (вирок), яким засуджено особу. Потрібно також чітко вказувати конкретний тип видачі особи (екстрадиції), наприклад, тимчасова видача чи транзитне перевезення, при цьому необхідне обґрунтування зв\’язку видачі особи (екстрадиції) із предметом кримінального провадження. Причому спеціальною нормою щодо клопотання про видачу особи є ст. 575 КПК, згідно з якою перелік додатків до запиту про видачу, визначений нормою, є обов\’язковим та надасться до кожного запиту без винятку. До визначеного переліку документів можуть додаватися й інші матеріали кримінального провадження чи документи, необхідні для розгляду залиту, у тому числі запитані іноземним компетентним органом. Наприклад, копія заяви про видачу паспорта (Форма 1), дані про реєстрацію запитуваної особи, а за потреби і її батьків, інформацію про поінформованість особи про кримінальне переслідування стосовно неї, її розшук тощо.

У частиш 2 ст. 12 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. прямо визначено, що запит супроводжується: 1) оригіналом або завіреною копією обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку ж силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони; 2) викладом правопорушень, за які вимагається видача. Час і місце їх вчинення, їх юридична кваліфікація і посилання на відповідні правові положення зазначаються якнайточніше; 3) копією відповідних законодавчих актів або, коли це неможливо, викладом відповідного закону і, за можливості, якомога точнішим описом відповідної особи, а також будь-якою іншою інформацією, що може сприяти встановленню її особистості та громадянства.

Стаття 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. вказує, що вимога про видачу повинна містити такі відомості: 1) найменування запитуючої і запитуваної установ; 2) опис фактичних обставин діяння і текст закону запитуючої договірної сторони, на підставі якого це діяння визнається злочином, з наведенням міри покарання, яку передбачає цей закон; 3) прізвище, ім\’я, по батькові особи, яка підлягає видачі, рік її народження, громадянство, місце проживання чи перебування, за можливості – опис зовнішності, фотокартку, відбитки пальців та інші відомості про її особистість; 4) дані про розмір шкоди, заподіяної злочином. До вимоги про видачу для здійснення кримінального переслідування повинна бути прикладена засвідчена копія постанови про взяття під варту.

3. Порядок тимчасової видачі особи і транзитне перевезення врегульовані нормами цієї глави КПК та міжнародними договорами України.

4. Підстави і порядок відмови в направленні запиту про видачу особи (екстрадицію) до іноземної держави регулюються ст. 589 КПК та міжнародними договорами України.