Category Кримінальне право

1. Вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.

2. У разі відсутності міжнародного договору положення цієї глави можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання.

3. Запит про виконання вироку суду іноземної держави, крім запиту про передачу засудженої особи, Міністерство юстиції України розглядає протягом тридцяти днів з моменту надходження запиту. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, цей строк продовжується до трьох місяців.

4. При розгляді запиту про виконання вироку суду іноземної держави згідно з частиною третьою цієї статті Міністерство юстиції України з\’ясовує наявність підстав, передбачених міжнародним договором України, для його задоволення. З цією метою Міністерство юстиції України може запитувати необхідні матеріали та інформацію в Україні або у компетентного органу іноземної держави.

5. Встановивши відповідність запиту про визнання і виконання вироку суду іноземної держави умовам, передбаченим міжнародним договором України, Міністерство юстиції України направляє до суду клопотання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави і передає наявні матеріали.

6. При відмові у задоволенні запиту Міністерство юстиції України повідомляє про це іноземний орган, від якого надійшов запит, з роз\’ясненням підстав відмови.

7. Не підлягають виконанню в Україні вироки судів іноземних держав, ухвалені заочно (in absentia), тобто без участі особи під час кримінального провадження – крім випадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку і надано можливість його оскаржити. У задоволенні запиту про виконання вироку суду іноземної держави може бути відмовлено, якщо таке виконання суперечить зобов\’язанням України за міжнародними договорами України.

8. Вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

9. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання у виді позбавлення волі, Міністерство юстиції України надсилає засвідчену копію запиту, передбаченого цією статтею, прокурору для звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.

 

Коментар:

1. Допустимість визнання та виконання вироку іноземного суду визначається внутрішнім законодавством кожної конкретної держави, а також її міжнародними договорами.

Відповідно до ст. 2 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-VI міжнародний договір України – це укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб\’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов\’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Згідно зі ст. 8 цього ж законодавчого акта згода України на обов\’язковість для неї міжнародного договору може надаватися у формі підписання, ратифікації, затвердження, прийняття, приєднання до договору. Також ст. 8 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-VI встановлено, що згода України на обов\’язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.

Статтею 9 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-УІ передбачено, що ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід\’ємною частиною якого є текст міжнародного договору.

Цією ж статтею встановлено, що ратифікації підлягають міжнародні договори України:

– політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні;

– що стосуються прав, свобод та обов\’язків людини і громадянина;

– загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;

 

– про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об\’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

– про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань;

– що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об\’єктів права державної власності України;

– виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України;

– інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-VI затвердженню підлягають міжнародні договори України, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України або КМУ.

Затвердження міжнародних договорів України здійснюється Указом Президента України щодо:

– міжнародних договорів, які укладаються від імені України;

– міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України.

Затвердження міжнародних договорів України здійснюється постановою КМУ щодо:

– міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, крім договорів, затвердження яких здійснюється Президентом України у формі указу щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України;

– міжвідомчих договорів, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах КМУ.

Крім того, ст. 12 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-VI встановлено, що затвердження міжвідомчих договорів, крім тих, що встановлюють інші правила, а також тих, що містяться в актах КМУ, здійснюється в порядку, встановленому КМУ.

У статті 13 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-VI визначено, що рішення про приєднання України до міжнародних договорів або про їх прийняття приймаються щодо:

– договорів, які потребують ратифікації, – у формі закону України про приєднання до міжнародного договору або закону України про прийняття міжнародного договору, невід\’ємною частиною яких є текст міжнародного договору;

– міжнародних договорів, які укладаються від імені України, які не потребують ратифікації, – у формі указу Президента України;

– міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, які не потребують ратифікації, – у формі постанови КМУ

Також цією статтею Закону встановлено, що рішення про приєднання України до міжвідомчих договорів або про їх прийняття ухвалюються в порядку, встановленому КМУ

У статті 14 ЗУ \”Про міжнародні договори України\” від 29 червня 2004 р. № 1906-VI зазначено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов\’язковість міжнародного договору відповідно до цього законодавчого акта в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

На сьогодні Україна є стороною багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Серед них необхідно виділити Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р., ратифіковану Україною із заявами та застереженнями ЗУ \”Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків\” від 26 вересня 2002 р. № 172-1V (чинна для України з 12 червня 2003 р.).

2. Зазначимо, що міжнародний договір – це угода між державами та іншими суб\’єктами міжнародного права з питань, що мають для них спільний інтерес і регулюють їх відносини шляхом утворення взаємних прав і обов\’язків. Оскільки процедура прийняття міжнародних договорів досить складна і може тривати не один рік, у ч. 2 ст. 602 КПК законодавець передбачив можливість застосування положень гл. 46 КПК при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання у разі відсутності відповідного міжнародного договору. Більше того, звертатися з клопотанням про передачу з іноземної держави на територію держави громадянства – це право засудженого, яке, поряд із міжнародними договорами, може бути гарантовано національним законодавством будь-якої країни.

3. Частиною 3 ст. 602 КПК передбачено строки розгляду запиту про виконання вироку суду іноземної держави, крім запиту про передачу засудженої особи, та визначено компетентний суб\’єкт такого розгляду. Так, питання розгляду запиту про виконання вироку суду іноземної держави віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади – Міністерства юстиції України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики. Щодо строку, то слід зазначити, що законодавець надає МЮ тридцять днів для розгляду вказаного запиту з моменту його надходження. Проте, якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, цей строк продовжується до трьох місяців.

Ураховуючи положення Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р., зазначимо, що у ст. З передбачено, що держава є компетентною виконати санкцію, встановлену в іншій державі, лише за запитом держави, в якій таку санкцію встановлено.

Статтями 15-20 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р. регулюються питання, пов\’язані з надсиланням запитів про виконання вироків. Зокрема, визначено, що всі запити мають бути складені у письмовій формі. Вони, а також усі необхідні для застосування Конвенції повідомлення, надсилаються Міністерством юстиції запитуючої Держави до Міністерства юстиції запитуваної Держави, або, якщо Договірні Держави домовляються про це, безпосередньо органами запитуючої Держави до органів запитуваної Держави. Повертаються вони тими ж каналами. У невідкладних випадках запити та повідомлення можуть надсилатися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол).

Запит про виконання супроводжується оригіналом чи завіреною копією рішення, виконання якого запитується, та всіма іншими необхідними документами. Оригінал чи завірена копія кримінальної справи або її частини надсилається до запитуваної Держави, якщо вона того вимагає. Зазначеною Європейською конвенцією встановлено, якщо запитувана Держава вважає, що інформація, надана запитуючою Державою, є недостатньою для застосування положень Конвенції, вона може запитати необхідну додаткову інформацію. Також запитувана Держава може визначити дату для отримання такої інформації.

4. У Положенні про Міністерство юстиції України, затвердженому Указом Президента України від 11 січня 2012 р. № 11/2012, зазначається, що основними завданнями МЮ, серед іншого, є здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов\’язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань. Цим Положенням також закріплено, що МЮ забезпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у цивільних і кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, вирішує питання про видачу правопорушників (екстрадицію), виконує інші функції, визначені законами і міжнародними договорами України, згода на обов\’язковість яких надана ВР України. З огляду на наведені норми цього Положення слід зазначити, що взаємне визнання процесуальних рішень є одним із принципів міжнародного співробітництва країн у кримінальному судочинстві, і одну з ключових ролей у цьому процесі Главою держави відведено саме МЮ.

У частині 4 ст. 602 КПК зазначено, що для здійснення належного розгляду запиту про виконання вироку суду іноземної держави МЮ має право запитувати всі необхідні матеріали та інформацію як на території України, так і безпосередньо звертаючись до компетентного органу іноземної держави. Під компетентним органом за ст. 541 КПК слід розуміти орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом згідно з розд. IX КПК, або який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги.

Згідно зі ст. 4 Європейської конвенції санкція може виконуватися державою тільки у разі, якщо відповідно до її законодавства дія, за яку було встановлено санкцію, була б злочином у разі її вчинення на території цієї держави, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала б покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

У статті 5 Європейської конвенції вказується, що держава винесення вироку може запитати іншу державу виконати санкцію, якщо виконано одну чи більше з таких умов:

– засуджена особа постійно проживає в іншій державі;

– виконання санкції в іншій державі вірогідно покращить перспективи соціальної реабілітації засудженої особи;

– у разі коли санкція передбачає позбавлення волі, санкція може бути виконана після виконання іншої санкції, що передбачає позбавлення волі, яку засуджена особа відбуває чи мас відбути в іншій державі;

– інша держава є державою походження засудженої особи і заявила про своє бажання прийняти відповідальність за виконання такої санкції;

– держава вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша держава може.

5. За умови встановлення відповідності залиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави умовам, що передбачені міжнародним договором, МЮ зобов\’язано направити до суду клопотання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави. Також ч. 5 ст. 602 КПК за МЮ закріплено обов\’язок передати до суду наявні матеріали щодо визнання та виконання вироку суду іноземної держави. Установлюючи обов\’язок МЮ передати до суду наявні матеріали, законодавець розуміє обов\’язок передачі всіх матеріалів, що фактично є в наявності, і які були отримані при розгляді запиту, з\’ясуванні підстав для його задоволення.

6. У разі відмови в задоволені запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави на МЮ покладаються такі обв\’язки: повідомити про своє рішення компетентний орган іноземної держави, від якого надійшов запит; роз\’яснити підстави відмови в задоволені запиту.

Ураховуючи зміст положень ч. 6 ст. 602 КПК, безпідставна відмова у задоволенні запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави заборонена.

Варто зазначити, що ст. 6 вказаної Європейської конвенції встановлено перелік випадків, за яких може бути відмолено у задоволені запиту:

– виконання суперечить основним принципам правової системи запитуваної Держави;

– запитувана Держава вважає, що злочин, за який винесено вирок, має політичний характер чи є суто військовим;

– запитувана Держава вважає, що існують істотні підстави для висновку про те, що винесення вироку чи його суворість обумовлені расовими, релігійними, національними міркуваннями чи політичними переконаннями;

– виконання суперечило б міжнародним зобов\’язанням запитуваної Держави;

– діяння вже є предметом переслідування в запитуваній Державі чи коли запитувана Держава вирішує розпочати переслідування щодо цього діяння;

– компетентні органи запитуваної Держави вирішили не розпочинати переслідування чи припинили вже розпочате переслідування щодо того самого діяння;

– діяння було вчинено поза територією запитуючої Держави;

– запитувана Держава не може виконати санкцію;

– запит ґрунтується на тому, що держава вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша держава може, і жодна з інших умов, зазначених у ст. 6 Європейської конвенції, не задовольняється;

– запитувана Держава вважає, що запитуюча Держава сама в змозі виконати санкцію;

вік засудженої особи на час вчинення злочину був таким, що вона не могла би бути покарана в запитуваній Державі;

– згідно із законодавством запитуваної Держави накладена санкція вже не може бути виконана за строком давності;

– вирок, пов\’язаний із позбавленням прав, і тією мірою, якою вирок встановлює позбавлення прав.

7. У частині 7 ст. 602 КПК встановлено пряму заборону виконання в Україні вироків судів іноземних держав, ухвалених заочно – без участі особи під час кримінального провадження. Ця заборона не поширюється за умови, якщо засудженій особі: було вручено копію вироку; надано можливість його оскаржити, тобто створено умови для реалізації процесуальних прав особи на захист.

Також ч. 7 ст. 602 КПК встановлюється підстава, за наявності якої МЮ має право відмовити в задоволенні запиту про виконання вироку суду іноземної держави – якщо таке виконання суперечить зобов\’язанням України за міжнародними договорами. Хоча з огляду на зміст вказаної частини навіть у цьому випадку законодавець залишає за компетентним суб\’єктом право розглянути і задовольнити запит про виконання вироку суду іноземної держави.

8. Частиною 8 ст. 602 КПК визначено, що вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому ЦПК (див. розд. VIII ЦПК \”Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні\”).

9. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана ВР України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання у виді позбавлення волі, законодавець встановлює процедурні особливості наступного характеру.

Засвідчена копія запиту про виконання вироку суду іноземної держави в обов\’язковому порядку надсилається МЮ прокурору. Прокурор у разі отримання вказаної копії запиту зобов\’язаний звернутися до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.