Науково-практичний коментар до ст. 181 Господарського кодексу України
Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських договорів
1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов\’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов\’язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Коментар:
1. Коментована норма встановлює, що господарський договір може укладатися трьома способами: загальним – у формі єдиного документа, який підписують сторони та скріплюють печаткою; спрощеним – шляхом обміну листами, фонограмами, телеграмами, телефонограмами; підтвердженням прийняття до виконання замовлень. Проте ст. 206 Цивільного кодексу України дозволяє укладати договір і в усній формі, якщо він повністю виконується сторонами у момент вчинення, за винятком договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. Така ускладнена форма регулюється ст. 209 – 210 Цивільного кодексу України, відповідними положеннями інших законодавчих актів. Так, нотаріальному посвідченню і державній реєстрації підлягають договори про відчуження нерухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 18 Закону України \”Про іпотеку\” від 05.06.2003 р. N 898, в обов\’язковому порядку нотаріально посвідчують іпотечні договори.
Незалежно від того, яким способом укладається договір, у ньому мають передбачатися всі істотні умови або спосіб їх визначення. Особливо це є актуальним для спрощеного способу встановлення договірних відносин.
У реальних договорах з досягненням домовленості у належній формі щодо всіх істотних умов для їх укладення необхідно передати майно або вчинити певні дії, що є предметом виконання договірного зобов\’язання.
2. Першим кроком у процедурі укладення договору є направлення оферти у вигляді проекту договору іншій стороні. Щоб пропозиція до вступу у договірні відносини визнавалась офертою, вона повинна відповідати сукупності ознак:
– заява про бажання укласти договір має бути зроблена рішуче, щоб інша сторона мала можливість зробити однозначний висновок про спрямованість волі оферента на встановлення договірних зобов\’язань;
– вона повинна містити всі істотні умови договору;
– бути адресованою конкретно визначеній особі. Остання ознака відсутня у публічній оферті, яка звернена до невизначеного кола осіб.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції щодо укладення договору, якщо інше не вказано в рекламі або в інших пропозиціях.
Якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається іншій стороні у двох примірниках.
3. Частина 3 коментованої статті визначає порядок акцептування оферти, зробленої відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України. Акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту. Оферта, зроблена у спрощений спосіб, акцептується у той самий спосіб, в якому була зроблена пропозиція про вступ у договірні відносини: листом, факсограмою тощо. Незалежно від форми, акцептування має робитись у строк 20 днів після одержання оферти.
4. Якщо сторона, яка отримала оферту у вигляді проекту договору, не згодна з окремими його умовами, але має намір, врегулювавши розбіжності, укласти договір, вона поряд з підписанням договору складає протокол розбіжностей. Протокол виконується у двох екземплярах, які разом з договором направляються оференту. При цьому в тексті договору робиться застереження про підписання договору з протоколом розбіжностей.
5. Протокол розбіжностей має бути розглянутий оферентом у строк не більше 20 днів. Протягом цього строку він вживає заходів щодо врегулювання розбіжностей з контрагентом. Усі прийняті пропозиції включаються до договору, а неврегульовані розбіжності передаються на розгляд суду за умови згоди на це іншої сторони. Всі зазначені дії виконуються в єдиний термін – 20 днів з дня одержання протоколу розбіжностей.
6. Всі домовленості щодо врегулювання розбіжностей, окреслених у протоколі, мають оформлятися письмово.
7. Коментована норма встановлює інші умови щодо узгодження протоколу розбіжностей для договору: заснованого на державному замовленні; укладення якого є обов\’язковим для сторін на підставі закону; сторона-виконавець якого є монополістом. Якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей, не передасть в 20-денний строк після отримання протоколу розбіжностей неврегульовані розбіжності до суду, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими.
8. Для того щоб договір юридично відбувся, сторони повинні узгодити всі його істотні умови. Якщо в такому двосторонньому правочині відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся, а отже, він не може породжувати господарські зобов\’язання.
Якщо одна із сторін неукладеного договору здійснить дії, спрямовані на його виконання, вона може захистити свої права, застосувавши положення глави 83 Цивільного кодексу України, а в разі знищення чи пошкодження майна – подавши позов про відшкодування заподіяної шкоди.
Судова практика не визнає можливості подання позову про визнання договору неукладеним у судовому порядку з тих підстав, що така вимога не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 6 Цивільного кодексу України, і розглядає такий факт як елемент оцінки об\’єктивних обставин та правомірності інших позовних вимог. Позицію про визнання договору неукладеним суд може викладати як встановлену обставину в мотивувальній, але ніяк не в резолютивній частині (інформаційний лист Вищого господарського суду України \”Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та I півріччі 2006 року\” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351).
Фактичні дії сторін можуть свідчити про те, що договір є укладеним, але на інших умовах.