Category Господарське право

 

1. Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб\’єктами господарювання – виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов\’язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

2. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов\’язаннями державних замовників.

3. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

4. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов\’язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.

5. Виконавець державного замовлення звільняється від обов\’язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.

Коментар:

1. Державне замовлення – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на їх поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб\’єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Правові відносини, пов\’язані з формуванням, розміщенням і виконанням на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку (закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг (далі – продукція) для задоволення пріоритетних державних потреб у суб\’єктів господарської діяльності України всіх форм власності, регулюються Законом України \”Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб\” від 22.12.95 р. N 493/95-ВР. Дія Закону не поширюється на відносини, що виникають у зв\’язку з формуванням і розміщенням державного замовлення на висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також на питання, пов\’язані з укладенням та виконанням договорів (контрактів), які забезпечують поставку (закупівлю) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння, військової техніки та інших спеціально визначених (специфічних) товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Господарського кодексу України договір за державним замовленням (державний контракт) – це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення; у ньому визначаються права й обов\’язки сторін і регулюються взаємини замовника й виконавця.

Сторонами договору за державним замовленням є державні замовники та виконавці державного замовлення. Державними замовниками за такими контрактами є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України (Управління справами Верховної Ради України, Господарське управління Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд, Генеральна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ, Держбуд, Держстандарт, МЗС, Міністерство культури, Міністерство оборони, Міністерство охорони здоров\’я, Мінпраці, Мінпромполітики, Держкомстат, Мінтранс, Мінфін, Мін\’юст тощо), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законом про Державний бюджет України, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Виконавці державного замовлення – суб\’єкти господарської діяльності України усіх форм власності, що виготовляють, виробляють і поставляють продукцію (товари), надають послуги, виконують роботи для державних потреб відповідно до умов укладеного договору.

Вибір виконавців державного замовлення здійснюється шляхом проведення конкурсного відбору. Порядок організації та проведення процедур закупівель (торгів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) визначений Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 р. N 1017). Згідно з Положенням спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель є Мінекономіки України, у зв\’язку з чим Антимонопольний комітет уже не виконуватиме велику частину функцій, закріплених за ним раніше діючим законом про держзакупівлі. Антимонопольний комітет здійснюватиме у сфері держзакупівель виключно наступні функції: розробку й організацію здійснення заходів, спрямованих на створення й розвиток конкурентного середовища у сфері закупівель; контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері закупівель; інші функції, передбачені законодавством. У той же час Мінекономіки України, крім виконання основних функцій, передбачених Положенням, повинне найближчим часом забезпечити існування інформаційної бази, необхідної для повноцінного проведення держзакупівель (прийняти необхідні нормативно-правові акти, забезпечити видання інформаційного бюлетеня \”Вісник державних закупівель\” та ін.). Положення містить механізм визначення предмета закупівлі робіт і послуг і перелік документів, які використовуються при цьому. Дія Положення поширюється тільки на ті закупівлі товарів і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) складає не менше ніж 100 тис. грн., а робіт – 300 тис. грн. Видами державних закупівель є: відкриті торги (визнані основною процедурою закупівель); торги з обмеженою участю; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій (котирувань); редукціон; закупівля в одного учасника. Крім того, відповідно до Положення об\’єктом оскарження не може бути вибір процедури закупівлі, зроблений учасником, та рішення замовника про відхилення всіх тендерних пропозицій.

Постановою Кабінету Міністрів України \”Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням\” від 29.02.96 р. N 266 затверджено Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, який визначає механізм взаємодії державних замовників, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Мінфіну, Держкомстату і виконавців державних замовлень у процесі формування, розміщення та виконання замовлень на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг (далі – продукція) для державних потреб та основні напрями формування державного замовлення. Державне замовлення формується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції разом з міністерствами, іншими органами державної влади, установами, організаціями (далі – потенційні державні замовники) за такими пріоритетними напрямами: розроблення новітніх технологій у сфері науки й техніки та забезпечення розвитку матеріально-технічної бази науки; виконання завдань щодо розвитку земельної реформи та охорони земель; підготовка фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів; підвищення кваліфікації, перепідготовка та підготовка кадрів (післядипломна освіта); виконання завдань щодо розвитку культури, у тому числі надання інформаційних послуг, проведення реставраційно-ремонтних робіт на об\’єктах, що є пам\’ятками культурної спадщини, створення фільмів та аудіовізуальних програм, закупівля творів образотворчого, драматичного та музичного мистецтва; випуск друкованої продукції; поставка продукції медичного та соціального призначення, у тому числі лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, медичного обладнання та продукції, що виробляється підприємствами громадських організацій інвалідів, суб\’єктами малого підприємництва, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби; поставка дорогоцінних металів; приріст видобутку запасів корисних копалин, проведення топографо-геодезичних та сейсмічних робіт; інші напрями, визначені державними цільовими програмами, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України.

Наприклад, у 2008 році – постановою Кабінету Міністрів України \”Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2008 році\” від 17.04.2008 р. N 443 (зі змінами і доповненнями). Згідно з цією постановою напрямами державного замовлення визначено наступні: у сфері культури, випуску друкованої продукції, постачання дорогоцінних металів, одержання приросту запасів корисних копалин та топографо-геодезичні роботи, постачання продукції соціального призначення, проведення земельної реформи та забезпечення охорони земельних ресурсів, розроблення найважливіших новітніх технологій за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки та розвиток матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності; державними замовниками – Апарат Верховної Ради України, Мінпаливенерго, Мінекономіки, МКТ, МОН, МОЗ, Мінприроди, Мінпраці, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінтрансзв\’язку, МНС, Мінфін, Мінрегіонбуд, Мінвуглепром, Мінжитлокомунгосп, Держкомтелерадіо, Держводгосп, Головдержслужба, НКАУ, Національна академія наук, Академія педагогічних наук, Академія медичних наук, Академія правових наук, НАЕР.

Державне замовлення у сфері освітньої діяльності визначається постановою Кабінету Міністрів України \”Про державне замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб у 2008 році\” від 09.07.2008 р. N 633, а також локальними нормативно-правовими актами стосовно окремих галузей – наказом Міністерства аграрної політики України \”Про державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2008 році\” від 28.07.2008 р. N 462.

Крім того, державні замовники, виходячи із затверджених обсягів державного замовлення та виділених на їх виконання коштів, самостійно розміщують замовлення на поставку продукції для державних потреб серед виконавців на конкурсних засадах у порядку, визначеному законодавством. Під час проведення конкурсного відбору виконавців на поставку продукції для державних потреб державні замовники зобов\’язані: допускати до участі у конкурсах виключно підприємства громадських організацій інвалідів та установ виконання покарань, інші підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби, у разі коли продукцію, що виробляється цими підприємствами, включено до переліку, затвердженого Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, та застосовувати преференційну поправку в розмірі 15 відсотків до ціни тендерних пропозицій цих підприємств, якщо продукцію їх власного виробництва, що є предметом закупівлі, не включено до зазначеного переліку; надавати перевагу продукції, що виробляється суб\’єктами малого підприємництва, шляхом застосування преференційної поправки до ціни їх тендерних пропозицій у розмірі 10 відсотків. Преференційна поправка застосовується в разі, коли продукція, що є предметом закупівлі, відповідає вимогам, які висуваються державним замовником (якість, післяпродажне обслуговування, естетичні та функціональні характеристики, екологічна чистота, умови поставки і розрахунків). Розміщення державного замовлення на поставку продукції оформляється державним контрактом, який укладається між державним замовником і виконавцем державного замовлення.

Особлива увага приділяється вітчизняному виробнику, який користується певними пільгами та привілеями. Статтею 3 Закону України \”Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб\” передбачено, що стимулювання та захист вітчизняного виробника (резидента) товарів, робіт і послуг – виконавця державного замовлення здійснюються відповідно до Закону України \”Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти\” (зараз замість цього Закону діє Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 р. N 1017)). Тобто такі пільги надаються вітчизняному виробнику на першому етапі державного замовлення до проходження процедури торгів.

Отже, особливості укладення господарських договорів за державним замовленням проявляються з початкового етапу – затвердження переліку, обсягів, державного замовлення, відібрання виконавців державного замовлення шляхом проведення процедур закупівель (торгів) та характеризуються наявністю чітко визначеного переліку суб\’єктів, специфікою фінансового забезпечення виконання державного замовлення – кошти державного бюджету, спеціальними нормативно-правовими актами в окремих сферах правовідносин.

Поряд з цим згідно зі ст. 528 Цивільного кодексу України державний замовник не позбавлений права покласти виконання своїх обов\’язків на третю особу, і за таких обставин відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов\’язань за договором несе державний замовник. Центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб, доводять до державних замовників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавцями державного замовлення, якщо інше не встановлено законом. Отже, до моменту доведення таких обсягів продукції у державного замовника відсутні правові підстави вимагати укладення державного контракту з виконавцями державного замовлення.

2. Держава виступає гарантом за зобов\’язаннями державних замовників. З метою організації робіт, пов\’язаних з формуванням державного замовлення, розміщенням поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення. Порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні потреби затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державні замовники здійснюють, виходячи з інтересів держави, вибір виконавців державного замовлення у порядку, встановленому Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 р. N 1017). Державні замовники забезпечуються Кабінетом Міністрів України фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державного замовлення, якщо інше не передбачено законом, і є відповідальними за задоволення пріоритетних державних потреб у відповідних товарах, роботах і послугах. Координація роботи, пов\’язаної з формуванням державного замовлення і здійсненням контролю за його виконанням, покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб\’єктів господарської діяльності України всіх форм власності – монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення на поставку продукції є обов\’язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення. Фінансове забезпечення виконання державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому у зв\’язку з використанням бюджетних коштів необхідно враховувати норми Бюджетного кодексу України, Закону України \”Про Державний бюджету України\” на кожний рік. Кабінет Міністрів України визначає також центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб. Аналогічну функцію щодо поставок продукції для забезпечення виконання регіональних програм здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів: визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції; укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов\’язання та відповідальність сторін; контролюють виконання підприємствами, установами, організаціями делегованих їм функцій і несуть відповідальність перед державою за виконання державного замовлення; у 10-денний термін після укладення контрактів на поставку продукції для державних потреб повідомляють про це Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Держкомстат за встановленою ними формою.

Контроль за виконанням державного замовлення покладається на державних замовників і Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. Державні замовники подають Держкомстату в установленому ним порядку звіт про виконання державного замовлення у грошовому виразі і стан фінансування його виконавців та щокварталу – Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції про виконання державного замовлення в натуральному виразі. Держкомстат узагальнює звіти державних замовників і щокварталу до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, подає зведену інформацію Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції один раз на півріччя до 30 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформує Кабінет Міністрів України про хід виконання державного замовлення і в разі потреби готує пропозиції про вжиття додаткових заходів для забезпечення його виконання.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті договір за державним замовленням (державний контракт) укладається в порядку, передбаченому ст. 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. На відміну від ч. 6 ст. 181 ГК України, де передбачено можливість укладення господарських договорів спрощеним способом шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також засобами телетайпного, електронного зв\’язку, державний контракт викладається виключно у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Державні замовники виходячи з інтересів держави укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством. Виконавці державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладення договорів з підприємствами-постачальниками, постачальницько-збутовими та посередницькими організаціями. Для підприємств, організацій-постачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів Кабінет Міністрів України може встановлювати спеціальні квоти (державне бронювання) та обов\’язковий продаж цих ресурсів виконавцям державного замовлення.

Закон не регулює питання щодо обов\’язку розробки й надіслання іншій стороні проекту державного контракту (договору). Отже, це може зробити як державний замовник, так і виконавець державного замовлення. Розбіжності щодо умов контракту, які можуть виникнути при його укладенні, слід вирішувати відповідно до ст. 10 Господарського процесуального кодексу України. При вирішенні спорів, пов\’язаних із застосуванням цієї норми закону, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов\’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у державного замовника або виконавця виникає необхідність внести зміни чи розірвати державний контракт (договір), вони повинні керуватися ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухилення від укладення державного контракту згідно з ч. 4 вказаної статті є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену ГК України та іншими законами. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання означає реалізацію щодо них господарських санкцій. У ч. 3 ст. 216 ГК України визначено три принципи господарсько-правової відповідальності: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов\’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди іншої сторони від виконання прийнятих зобов\’язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. У випадках, коли підприємства, установи чи організації, для яких виконання державного замовлення є обов\’язковим, ухиляються від укладання державного контракту, необхідно виходити з того, що вони зобов\’язані укласти такий контракт, доки не доведуть, що виконання державного замовлення неминуче спричинятиме їм збитки. Виходячи з Постанови Верховної Ради України \”Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР\” від 12.09.91 р., розділи положень про поставки продукції і товарів щодо майнової відповідальності сторін за договором поставки не поширюються на відносини сторін за державним контрактом (договором) на поставку продукції для державних потреб. Проте сторони не позбавлені права самостійно передбачити у договорі майнову відповідальність згідно з цими положеннями з посиланням на конкретні їх пункти. Вирішення питання про майнову відповідальність таких виконавців за необґрунтовану відмову від укладення державного контракту залежить від відсутності технічних можливостей виконання державного замовлення. Доведення зазначеної обставини є обов\’язком виконавця державного замовлення. Законом визначені підприємства й організації, для яких виконання державного замовлення є обов\’язковим. Це не виключає укладення державного контракту підприємствами незалежно від форм власності на добровільній основі.

5. У разі визнання державного замовлення недійсним у судовому порядку виконавець державного замовлення звільняється від обов\’язку укладення державного контракту на умовах, визначених законодавством, і до нього не застосовуються заходи господарсько-правової відповідальності при ухиленні від його укладення.