Category Господарське право

 

1. Господарське зобов\’язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

2. У разі неможливості виконання зобов\’язання повністю або частково зобов\’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов\’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов\’язання відповідно до вимог закону.

3. Господарське зобов\’язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб\’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов\’язанням.

4. У разі неспроможності суб\’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб\’єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб\’єкта господарювання – банкрута є підставою припинення зобов\’язань за його участі.

Коментар:

1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті господарське зобов\’язання припиняється неможливістю його виконання у зв\’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Іноді зобов\’язання не може бути виконано внаслідок об\’єктивних причин. Неможливість виконання має бути викликана такими обставинами, за які боржник не відповідає. Таке зобов\’язання припиняється внаслідок випадкової неможливості його виконання і лише за відсутності вини боржника.

Аналогічна коментованій норма міститься в ст. 607 ЦК України. Тлумачення вказаних норм дає можливість виділити такі умови, за яких правовий зв\’язок вважається припиненим:

– настання неможливості виконання, внаслідок чого боржник або фізично не може здійснити дії, що складають його обов\’язки за договором, або не має права (юридична неможливість) їх здійснити (наприклад, у зв\’язку з вилученням речі з обігу);

– неможливість виконання викликана зовнішніми для сторін обставинами (наприклад, предмет договору загинув при пожежі);

– обставини, що обумовили неможливість виконання, наступили випадково, незалежно від волі сторін, а не внаслідок винних дій боржника.

Наприклад, між сторонами було укладено договір про будівництво житлового будинку. Внаслідок стихійного лиха будівельні матеріали і розпочатий будівництвом житловий будинок, що були на земельній дільниці, загинули. Подальше виконання зобов\’язання стало неможливим з об\’єктивних причин. При цьому вина підрядника за договором підряду відсутня, тому на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання зобов\’язання. Якщо ж неможливість виконання зобов\’язання обумовлена виною боржника (наприклад, предмет підряду загинув внаслідок неправильних дій підрядника при виконанні будівельних робіт), воно не може бути просто припинено. У цьому разі воно трансформується в інший вид зобов\’язання – з відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо. Неможливість виконання зобов\’язання може виникнути також у разі вини самого кредитора. У цьому випадку боржник звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов\’язання.

2. Згідно з ч. 2 коментованої статті передбачено обов\’язок зобов\’язаної сторони, у разі неможливості виконання зобов\’язання повністю або частково, з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам, негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов\’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов\’язання відповідно до вимог закону.

У даному випадку йдеться про неможливість виконання зобов\’язання, на якій основне зобов\’язання фактично не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов\’язок виконання перетвориться в обов\’язок відшкодувати заподіяні контрагентові збитки, сплатити неустойку тощо.

Коли предмет зобов\’язання визначений індивідуальними ознаками, його загибель призводить до неможливості виконання і зобов\’язання припиняється. Родові речі юридично замінимі, і до тих пір, поки заміна для боржника здійсненна, зобов\’язання зберігається, оскільки воно об\’єктивно може бути виконане.

3. Зобов\’язання припиняється неможливістю виконання при ліквідації суб\’єкта господарювання (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов\’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу в порядку правонаступництва або з інших підстав.

Крім коментованої статті особливості припинення зобов\’язання ліквідацією юридичної особи передбачено у ст. 609 ЦК України. У силу вказаної норми зобов\’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов\’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов\’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю.

При самоліквідації, ліквідації юридичних осіб у примусовому порядку і ліквідації комерційних юридичних осіб у разі визнання їх банкрутами всі вимоги кредиторів, незалежно від настання строків за цими вимогами, задовольняються ліквідатором за рахунок майна відповідної юридичної особи у порядку черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. В окремих випадках обов\’язки ліквідованої юридичної особи за виконання зобов\’язань можуть бути покладені згідно із законодавством на іншу юридичну особу. Наприклад, обов\’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівнику підприємства каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров\’я, пов\’язаним із виконанням ним трудових обов\’язків, покладається на органи соціального страхування. Страхові організації здійснюватимуть виплати на користь потерпілого і після ліквідації юридичної особи, яка заподіяла шкоду, за рахунок капіталізованих нею при ліквідації сум.

Зобов\’язання ліквідованої юридичної особи припиняються з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про ліквідацію юридичної особи.

4. Однією з підстав припинення господарського зобов\’язання є ліквідація суб\’єкта господарювання – банкрута, що є стороною вказаного зобов\’язання.

Умови, порядок і наслідки оголошення суб\’єктів господарювання банкрутами встановлюються ГК України (див. ст. 209 – 215 ГК), Законом України \”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом\”, іншими законами.