Category Господарське право

Науково-практичний коментар до ст. 206 Господарського кодексу України

Стаття 206. Розірвання господарського зобов\’язання
 
1. Господарське зобов\’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
2. Державний контракт підлягає розірванню у разі зміни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов\’язання. Наслідки розірвання державного контракту для його сторін визначаються відповідно до закону.
Коментар:
1. Норма, що міститься в ч. 1 коментованої статті, є відсильною. Вона встановлює, що господарське зобов\’язання може бути розірване сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГК України для розірвання господарських договорів (див. коментар до цієї статті).
2. Частина 2 коментованої статті визначає специфіку розірвання державних контрактів. Відповідно до вимог вказаної норми державний контракт підлягає розірванню у разі зміни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов\’язання.
Визначення таких понять, як \”державне замовлення\”, \”державні замовники\”, \”пріоритетні державні потреби\”, \”виконавці державного замовлення\”, \”державний контракт\”, подані у Законі України \”Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб\” від 22.12.95 р.
Відповідно до термінів, викладених у ст. 1 вказаного Закону, названі поняття вживаються у наступному значенні:
Пріоритетні державні потреби – це потреби України в товарах, роботах і послугах, необхідних для розв\’язання найважливіших соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.
Державне замовлення – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб\’єктів господарської діяльності України всіх форм власності.
Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов\’язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.
Сторонами державного контракту виступають державні замовники та виконавці державного замовлення.
Державні замовники – це Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи – головні розпорядники коштів державного бюджету.
Виконавці державного замовлення – це суб\’єкти господарювання усіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону Кабінет Міністрів України визначає і затверджує обсяги та склад державного замовлення, порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні потреби, а отже, в межах своєї компетенції саме він може змінити або скасувати державне замовлення на закупівлю певних товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб, що є юридичним фактом, який слугує підставою для розірвання державного контракту.

Read More