Науково-практичний коментар до ст. 1256 Цивільного кодексу України
Стаття 1256. Тлумачення заповіту
1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Коментар:
1. Норма, яка надає спадкоємцям право тлумачити заповіт після відкриття спадщини, є новелою у вітчизняному законодавстві. Тлумачення спадкоємців полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача.
2. Незважаючи на те, що за змістом ст. 213 ЦК першочергове тлумачення заповіту здійснюється спадкоємцями, і лише у разі існування між ними спору – в судовому порядку, на практиці реалізація даного положення стикається з суттєвими проблемами, а саме: 1) відсутністю нотаріального порядку оформлення такого тлумачення спадкоємцями, оскільки ні у Законі \”Про нотаріат\”, ні в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України немає норм, які б встановлювали відповідний порядок; 2) можливістю об\’єктивної суперечності тлумачення, яке здійснюється спадкоємцями, змістові заповідальних розпоряджень, що не дозволяє нотаріусу прийняти дане тлумачення за основу при вчиненні дій щодо оформлення спадкових прав. Наприклад, якщо у заповіті умовою набуття спадкоємцями права на спадкування було поставлено виконання ними певних дій, їхнє тлумачення про те, що така вказівка у заповіті не є умовою, а виступає простим побажанням заповідача, в залежність від якого не ставиться виникнення права на спадкування, є явно неправомірним, а відтак, нотаріус не матиме права на основі такого \”тлумачення\” здійснювати нотаріальні дії.