Науково-практичний коментар до ст. 1305 Цивільного кодексу України
Стаття 1305. Обов\’язки набувача у спадковому договорі
1. Набувач у спадковому договорі може бути зобов\’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Коментар:
1. Змістом спадкового договору може бути зобов\’язання набувача виконати будь-які дії майнового або немайнового характеру. Зазначені дії здійснюються, у залежності від розпоряджень відчужувача, до або після настання його смерті і можуть полягати у організації та проведенні похорон спадкодавця, наданні певним особам утримання, охороні майна відчужувача до явки спадкоємців тощо.
Набувач здійснює покладені на нього договором обов\’язки за свій рахунок і не має права на відшкодування витрат та сплату винагороди за рахунок майна, призначеного йому відчужувачем, або іншого майна відчужувача.
Набувач виконує дії відповідно до змісту спадкового договору самостійно. Однак договором може бути передбачено право набувача передоручати виконання дій за договором повністю або частково третій особі. При цьому незалежно такого передоручення набувач залишається відповідальним перед відчужувачем або іншими особами за належне виконання договору (ч. 3 ст. 1307 ЦК).
2. Дії, виконання яких доручається відчужувачем набувачеві, повинні бути правомірними, не можуть обмежувати цивільну правоздатність набувача і не повинні суперечити моральним засадам суспільства.
Приклади таких дій не можуть за аналогією запозичуватися з інституту умовних заповітів. Неможливо, наприклад, зобов\’язати набувача проживати в певному місці, взяти або розірвати шлюб, здобути освіту тощо. Вчинити такі дії може бути зобов\’язаний спадкоємець за заповітом з умовою, адже заповідач має право пов\’язати спадкоємця практично будь-якою умовою, поставивши від цього в залежність набуття ним права на спадкування. При цьому, оскільки заповіт є одностороннім правочином, такі обов\’язки можуть бути потенційним спадкоємцем не виконані, і при цьому він не вважатиметься таким, що порушив зобов\’язання через відсутність останнього, адже підставою виникнення цих відносин є одностороннє волевиявлення спадкодавця.
Спадковий договір – двосторонній правочин, за концепцією якого набувач зобов\’язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов\’язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин.
Відтак, обтяження спадкоємця за умовним заповітом, наприклад, обов\’язком народити дитину, є можливим саме тому, що така вказівка заповідача не створює для нього обов\’язку і спадкоємець може не виконати її, при цьому він не несе цивільної відповідальності. Якщо набувач за спадковим договором не виконує вказівки відчужувача, він тим самим порушує договір, що може призвести до його розірвання та інших невигідних для нього наслідків, які охоплюються поняттям цивільної відповідальності. Отже, неможливо покласти на набувача такі обов\’язки, які обмежують його правоздатність.