Category Цивільне право

Стаття 50.   Свідок

1.     Свідком може бути кожна
особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

2.     Свідок зобов\’язаний
з\’явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

3.    У разі неможливості прибуття за викликом суду
свідок зобов\’язаний завчасно повідомити про це суд.

4.      Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє,
користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених
законом, а також на компенсацію витрат, пов\’язаних з викликом до суду.

5.      За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з
непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за
невиконання інших обов\’язків – відповідаль­ність, встановлену законом.

1.   Показання
свідка – це один з найважливіших засобів доказу­вання у цивільному процесі, з якого суд одержує відомості про об­ставини справи. Відповідно до частини першої цієї
статті свідком може бути кожна особа,
якій відомі будь-які обставини, що мають значення для справи. Що означає
«кожна особа»? Це означає, по-перше, що закон не встановлює обмежень за мотивами родинних стосунків. При оцінці доказів суд повинен враховувати стосунки між свідком і особами, що беруть участь у справі. По-друге, не існує в законі й обмежень за мотивами віку
свідка, але суди по цивільних справах повинні, по можливості, уникати притягнення як свідків малолітніх дітей. Про інші
обмеження див. коментар до ст. 51 ЦПК.

2.    Частина друга коментованої статті вказує на головний обов\’язок свідка: він зобов\’язаний з\’явитися у суд і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Крім обов\’язків свідка, за­кон встановлює і його відповідальність.

За злісне ухилення від
явки до суду передбачена адміністра­тивна
відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про ад­міністративні
правопорушення. Злісним ухиленням має визнава­тися
навмисна неявка в суд за мотивами особистої чи корисливої зацікавленості в
результаті справи, особливих стосунків з ким-не-будь із учасників
справи.

За давання завідомо неправдивих показань або за
відмову від да­вання показань може
настати кримінальна відповідальність свідка. Така відповідальність
застосовується на практиці дуже рідко, тому що часом складно відмежувати
показання завідомо неправдиві від помилкових,
добросовісної помилки тощо (ст. ст. 384, 385 КК).

4. На відміну від.ЦПК 1963 р. коментована стаття
більш чітко вирішує питання про права свідків. Вони мають право давати по­казання рідною мовою або мовою, якою вони
володіють, користу­ватися письмовими записами, відмовитися від давання показань
у певних випадках (див. коментар до
ст.ст. 51-52 ЦПК), на компен­сацію витрат, пов\’язаних з викликом до суду. Про
розмір компен­сації витрат див. : п. 5 коментаря до ст.86 цього Кодексу.

Read More