Науково-практичний коментар до ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України
Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
1. Не підлягають допиту
як свідки:
1) недієздатні фізичні
особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному
лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або
давати показання;
2) особи, які за законом
зобов\’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв\’язку з
їхнім службовим чи професійним становищем, – про такі відомості;
3) священнослужителі – про
відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
4) професійні судді,
народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що
виникли під час ухвалення
рішення чи вироку.
2. Особи, які мають
дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а
представники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного
представника.
1. Коментована стаття окреслює коло осіб, які не
підлягають допиту як свідки. Виходячи
із змісту статті, їх можна поділити на дві групи: 1) особи, які не можуть взагалі бути допитаними
(абсолютна неможливість бути свідками); 2) особи, які за певних обставин не можуть
бути допитані як свідки.
2. Абсолютно
неспроможні бути свідками, по-перше, недієздатні фізичні особи.
Уявляється, що свідками у сенсі цієї статті можуть бути повнолітні особи, які не визнані судом недієздатними, неповнолітні
особи та особи, дієздатність яких обмежена (неповна дієздатність), а також неповнолітні особи, які набули цивільної процесуальної дієздатності внаслідок реєстрації
шлюбу, та особи, які набули повної
цивільної дієздатності у порядку, встановленому ЦПК (див. коментар до ст.ст. 242 – 245 цього Кодексу). Це загальне
правило, оскільки ст. 182 ЦПК допускає допит і малолітніх свідків. Уявляється, що у цивільному судочинстві це повинно
бути вкрай рідким явищем. По-друге, не підлягають допиту як свідки
особи, які перебувають на обліку чи на
лікуванні у психіатричному лікувальному
закладі і не здатні через свої психічні вади правильно сприймати обставини, що
мають значення для справи, або давати показання.
При вирішенні питання про неспроможність бути свідком потрібна допомога спеціалістів, тому що саме
по собі перебування у лікувальному закладі ще не є перепоною бути
свідком.
3. Відносна
неспроможність бути свідком виникає у трьох випадках. По-перше, підставою
неспроможності можуть бути фізичні вади, які виключають можливість
сприймати певні обставини. За інших обставин
особа може бути свідком. По-друге, визначені у статті особи не можуть бути свідками за зазначеними у ній обставинами (п.п. 2, 3, 4 коментованої статті). По-третє, не можуть бути без особистої згоди або без згоди певних осіб
допитані як свідки відповідно особи,
які мають дипломатичний імунітет, та представники дипломатичних
представництв.