Category Цивільне право

1. Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов\’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам\’ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Коментар:

Коментована стаття регулює специфічні правовідносини по відшкодуванню шкоди, завданої смертю потерпілого. Специфіка даного делікту полягає в тому, що шкода заподіяна життю, яка спричинила смерть, не може бути відшкодована в натурі. Більш того, кредитором в даному делікті є не сам потерпілий (оскільки смертю людини припиняється її право- і дієздатність), а інші особи, яким завдано шкоди внаслідок смерті потерпілого.

В коментованій статті мова йде саме про відшкодування майнових витрат фізичних осіб, постраждалих внаслідок смерті потерпілого. Відшкодування витрат на поховання, компенсація моральної шкоди здійснюється за правилами інших статей ЦК (зокрема, ст. ст. 1168, 1201 ЦК).

Коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи:

а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання;

б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття \”непрацездатні громадяни\” надається ст. 1 Закону України \”Про загальнообов\’язкове державне пенсійне страхування\”, відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв\’язку з втратою годувальника (ст. 36 Закону \”Про загальнообов\’язкове державне пенсійне страхування\”). Тобто розрізняють два види непрацездатності: непрацездатність за віком та непрацездатність за станом здоров\’я. Непрацездатними є особи, які досягли пенсійного віку. За загальним правилом, пенсійний вік настає для чоловіків в 60 років, для жінок – в 55 років. У передбачених законом випадках (наприклад, ст. 13 Закону України \”Про пенсійне забезпечення\”) пенсії за віком можуть призначатися на пільгових умовах.

Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті (ст. 2 Закону України \”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні\”). Непрацездатними внаслідок інвалідності є фізичні особи незалежно від віку.

Дитина потерпілого, народжена після його смерті, буде мати право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, якщо вона народилася не пізніше десяти місяців після смерті потерпілого. В даному контексті потерпілими можуть вважатися виключно чоловіки.

Коментована стаття визначає строки, протягом яких непрацездатні особи, які перебували на утриманні потерпілого або на день його смерті мали право на одержання від нього утримання, можуть вимагати відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Ці строки залежать від статусу таких осіб.

Так дитина померлого має право на відшкодування шкоди до досягнення нею вісімнадцяти років. Якщо така дитина навчається у професійно-технічному або вищому навчальному закладі, тобто є учнем або студентом (слухачем, курсантом, стажистом тощо), а отже не має ще власного заробітку, її право на відшкодування шкоди продовжується до закінчення нею навчання, але не більш як до досягнення двадцяти трьох років. Пленум Верховного Суду України передбачає, що таке право має тільки учні або студенти денної форми навчання (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 \”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди\”). До дітей в розумінні даного положення коментованої статті слід прирівнювати також усиновлених потерпілого.

Чоловік, дружина, батьки (усиновлювачі) померлого, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, зокрема Законом України \”Про пенсійне забезпечення\”, мають право на довічне відшкодування шкоди, завданої смертю їх сина або доньки (усиновленої особи). Тобто в судовому рішенні про відшкодування шкоди не визначається загальна сума відшкодування, а встановлюється розмір періодичних платежів завдавача шкоди на користь цих осіб.

Інваліди, які перебували на утриманні померлого, або мали право на утримання, мають право отримувати відшкодування шкоди протягом строку їх інвалідності. Інваліди мають право на відшкодування і у тому разі, коли їх фактична інвалідність була юридично оформлена після смерті потерпілого. Зберігається це право також за дружиною померлого у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми право на одержання відшкодування зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в майбутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами (підпункт \”б\” п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 \”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди\”).

Право на відшкодування шкоди, завданої смертю особи, також мають один з батьків (усиновлювачів) померлого або другий з подружжя чи інший член сім\’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Таке відшкодування має виплачуватися до досягнення дітьми, братами, сестрами, внуками померлого чотирнадцяти років. В даному випадку коментована стаття говорить саме про членів сім\’ї померлого. Якщо догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого здійснювала особа, яка не відноситься до членів його сім\’ї, така особа не набуває права на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого, мають право на відшкодування шкоди, завданої його смертю, протягом п\’яти років після його смерті. Обрахування п\’яти років має здійснюватися саме з дня смерті потерпілого, а не з дня винесення судового рішення про відшкодування шкоди.

Непрацездатним особам, які знаходились на утриманні померлого і мають право на відшкодування шкоди у зв\’язку з його смертю, відшкодування визначається у розмірі середньомісячного заробітку померлого (при одночасній смерті кількох потерпілих, які разом їх утримували, – в розмірі загальної суми заробітку померлих) за відрахуванням частки, що припадала на самого померлого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Тобто для визначення суми відшкодування, яку мають право вимагати кожна із непрацездатних осіб, визначених коментованою статтею, треба визначити середньомісячний дохід померлого. Середньомісячний дохід визначається за правилами ст. 1197 ЦК. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

В разі, якщо особам, що мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого на умовах даної статті, призначається пенсія у зв\’язку із втратою годувальника (ст. 37 і далі Закону України \”Про пенсійне забезпечення\”), шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії. Якщо такі особи мають інші доходи (утримання від інших осіб тощо), це також не враховується при визначенні розміру відшкодування, що їм належить. Непрацездатні члени сім\’ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв\’язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Призначений судом розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, є фіксованим та за загальним правилом не підлягає перерахунку. Випадки, коли допускається перерахунок, встановлені коментованою статтею та іншими положеннями законодавства.

Так, в разі народження після смерті потерпілого дитини, зачатої за його життя, розмір відшкодування, що належить кожній особі, що має на це право, перераховується відповідно до фактичної кількості утриманців.

Перерахунок суми відшкодування відповідно до фактичної кількості утриманців здійснюється також в разі призначення або припинення виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (частина 4 коментованої статті).

Крім того, відповідно до ст. 1208 ЦК збільшення розміру відшкодування може здійснюватися на підставі рішення суду в разі підвищення вартості життя або збільшення розміру мінімальної заробітної плати (детально див. коментар до ст. 1208 ЦК).