Category Адміністративне право

 

1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов\’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.

4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності – експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

5. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.

6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб\’єктами владних повноважень.

9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає зміст гласності та відкритості адміністративного процесу як принципів адміністративного судочинства і встановлює конкретні вимоги для їх забезпечення.

2. Гласність та відкритість гарантують прозорість діяльності судової гілки влади щодо розгляду і вирішення адміністративних справ як для учасників процесу, так і для громадськості, а також сприяють довірі до суду.

Правова основа статті

3. Відповідно до частини третьої статті 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами належать до основних засад судочинства.

4. Частина перша статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують кожному право на відкритий (публічний) судовий розгляд і прилюдне проголошення судових рішень. Відкритий характер судочинства, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, захищає сторін від таємного здійснення правосуддя поза контролем з боку громадськості; він служить одним зі способів забезпечення довіри до судів. Забезпечуючи прозорість правосуддя, він сприяє досягненню цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, а саме, справедливості судового розгляду.

5. Зміст коментованої статті узгоджується із частиною четвертою статті 6 і статтею 9 Закону України \”Про судоустрій України\”.

Гласність

6. Принцип гласності вимагає від суду забезпечити сторонам та іншим особам, які заінтересовані у результатах вирішення справи, право на доступ до матеріалів справи, право знати про час і місце судового засідання, право бути вислуханим у суді, а також право знати про всі рішення, ухвалені у справі. Ці права забезпечені, зокрема: здійсненням судових викликів та повідомлень, проголошенням судових рішень, видачею або надісланням копій судових рішень. Негласне здійснення судочинства позбавляло б сторін та інших учасників адміністративного процесу будь-яких гарантій для доведення обґрунтованості своєї позиції.

7. Відповідно до частини першої коментованої статті, особи, які беруть участь у справі, можуть вимагати в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної адміністративної справи. Таким правом наділені також особи, які не брали участі у справі, якщо вони вважають, що суд вирішив питання про їхні права, свободи чи обов\’язки. Однак такі особи повинні довести наявність обґрунтованого інтересу до результатів розгляду конкретної адміністративної справи. Під результатами розгляду розуміються кінцеві судові рішення відповідної інстанції. Якщо ці особи мають намір оскаржити такі рішення, їм має бути забезпечена можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Відкритість адміністративного процесу

8. Відкритість адміністративного процесу надає особам, які не причетні до адміністративної справи, право бути присутніми у судових засіданнях. Без відкритого доступу до судових засідань про довіру до суду не може бути й мови. Це вимагає від суддів як носіїв судової влади відповідальної і коректної поведінки, яка б заслуговувала на повагу. Відкритість полягає також у прилюдному проголошенні судових рішень. Відкритим може бути лише усний судовий розгляд справи. Усний судовий розгляд відбувається у судовому засіданні з викликом чи повідомленням осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників адміністративного процесу. Усність судового розгляду означає безпосереднє заслуховування осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів тощо.

Обмеження відкритості адміністративного процесу

9. Частина третя коментованої статті визначає обмеження відкритості під час судового засідання або його частини, на якому будуть розглядатися відомості:

1) що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом;

2) відомості щодо особистого та сімейного життя людини;

3) відомості щодо малолітньої або неповнолітньої особи;

4) в інших випадках, встановлених законом.

Громадськість у залу судових засідань під час закритого судового засідання не допускається.

10. Законом сьогодні охороняються, зокрема, такі види таємної інформації, для нерозголошення якої допускається закрите судове засідання:

1) державна таємниця – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (див. статтю 1 Закону України \”Про державну таємницю\” від 21 січня 1994 року);

2) таємниця особистого життя – фізична особа сама визначає можливість ознайомлення з її особистим життям інших осіб (див. статтю 32 Конституції України, статтю 301 ЦКУ, частину четверту статті 7 СКУ);

3) таємниця усиновлення – інформація щодо усиновлення, зокрема щодо перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошуку ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляду справи про усиновлення, рішення суду про усиновлення, факту усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо (див. статті 226, 228 СКУ);

4) таємниця про стан здоров\’я (лікарська таємниця) – відомості про стан здоров\’я фізичної особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні (див. статтю 286 ЦКУ, статтю 40 Основ законодавства України про охорону здоров\’я від 19 листопада 1992 року);

5) таємниця особистих паперів – документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо фізичної особи (див. статтю 303 ЦКУ);

6) таємниця кореспонденції – листи, телеграми, телефонні розмови, телеграфні повідомлення та інші види кореспонденції фізичної чи юридичної особи та інформація про них (див. статтю 31 Конституції України, статті 94 і 306 ЦКУ);

7) комерційна таємниця – інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв\’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (див. статтю 505 ЦКУ); відомості, пов\’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб\’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб\’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб\’єктом господарювання відповідно до закону (див. статтю 36 ГКУ);

8) банківська таємниця – інформація про банківський рахунок, операції за рахунком і відомості про клієнта (див. статтю 1076 ЦКУ); інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації; інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду (див. статтю 60 Закону України \”Про банки і банківську діяльність\” від 7 грудня 2000 року).

Законами можуть визначатися й інші види таємної інформації. Окремі з них взагалі не належить розголошувати (наприклад, таємниця заповіту, адвокатська таємниця, таємниця сповіді, таємниця нарадчої кімнати), а тому така інформація не може бути предметом судового розгляду.

11. Умови проведення закритого судового засідання відповідають вимогам частини першої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, відповідно до якої преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з міркувань моралі, громадського порядку чи державної безпеки в демократичному суспільстві, або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або – тією мірою, якою це, на думку суду, є суворо необхідним, – за особливих обставин, якщо відкритість порушувала б інтереси правосуддя. Це відповідає також подібним вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими преса і публіка можуть не допускатися в залу засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини з метою збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси малолітніх чи захист приватного життя сторін, чи в разі крайньої необхідності, якщо, на думку суду, в особливих випадках публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

12. Питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні вирішується з ініціативи суду або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Справедливо, щоб закрите судове засідання проводилося лише за клопотанням осіб з метою запобігання розголошенню таємниці особистого та сімейного життя, таємниці про стан здоров\’я, таємниці особистих паперів, таємниці кореспонденції, комерційної таємниці, банківської таємниці.

13. Питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні (повністю або в частині) вирішується у попередньому судовому засіданні або на початку чи в ході судового розгляду. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні суд постановляє мотивовану ухвалу. Оскільки такою ухвалою встановлюється виняток із засади відкритості, її мотивувальна частина повинна бути розгорнутою і максимально переконливою.

14. Засада гласності діє і за умови проведення закритого судового засідання, адже \”закритим\” воно є лише для доступу громадськості, а не осіб, які беруть участь у справі. У закритому судовому засіданні мають право бути присутні особи, які беруть участь у справі, а якщо суд визнає необхідним – повинні бути присутні також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі (частина четверта коментованої статті).

Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил адміністративного судочинства (частина шоста коментованої статті), єдина відмінність – недопущення громадськості у залу судових засідань. Учасники адміністративного судочинства не повинні розголошувати таємницю, яка охороняється законом, що стала їм відомою у зв\’язку з участю у закритому судовому засіданні.

15. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що таємна інформація є суспільно значимою (тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист) або доступ до такої інформації обмежено з порушенням закону, суд може постановити ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні. Такі дії суду обґрунтовані вимогами частини дев\’ятої статті 30 Закону України \”Про інформацію\” від 2 жовтня 1992 року (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 3 квітня 2003 року N 676-IV).

16. Частина дев\’ята коментованої статті зобов\’язує суд проголошувати рішення суду прилюдно, тобто у відкритому судовому засіданні із доступом громадськості. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.

Цілей частини дев\’ятої коментованої статті може бути також досягнуто, якщо у змісті рішень, ухвалених у справах, розглянутих у закритому судовому засіданні, суд, якщо це можливо, уникатиме розголошення відомостей, заради яких проводилося закрите судове засідання, і проголошуватиме таке рішення прилюдно. Якщо уникнути зазначення таких відомостей у рішенні суду неможливо, тоді воно може бути проголошене прилюдно з упущенням таких відомостей. Доступ осіб, які беруть участь у справі, до повного тексту рішення не повинен обмежуватися.

Гарантії гласності та відкритості

17. Гласність та відкритість адміністративного процесу гарантовані:

1) можливістю учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у відкритому судовому засіданні, фіксувати перебіг судового засідання (частина восьма коментованої статті);

2) фіксацією судом ходу судового засідання технічними засобами (частини шоста, сьома коментованої статті);

3) можливістю осіб, які не беруть (не брали) участі у справі, знайомитися з судовим рішенням, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов\’язків, а також з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень (частина дев\’ята коментованої статті, частина четверта статті 2, стаття 9 Закону України \”Про доступ до судових рішень\”57);

4) можливістю кожного знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили.

18. Учасники адміністративного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої (диктофони). Дозвіл суду для цього не вимагається.

Фото- і кінозйомка, відеозапис із застосуванням будь-якої апаратури, а також звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури, який здійснює не суд, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. Відмова у наданні дозволу на здійснення цих дій можлива, якщо вони перешкоджатимуть нормальному перебігу судового засідання, а також якщо проти цього заперечує принаймні одна з осіб, які беруть участь у справі (крім тих, які є суб\’єктами владних повноважень, та їх представників). Необхідність згоди осіб, які беруть участь у справі, обумовлена тим, що цими діями можуть порушуватися їхні інтереси, які охороняються статтею 307 ЦКУ \”Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок\”. Згода суб\’єкта владних повноважень (його представника) не вимагається, оскільки він діє як особа, яка виконує свої публічні завдання.

19. Під час судового розгляду справи у суді будь-якої інстанції хід кожного судового засідання фіксується судом за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений у порядку, встановленому статтею 41 КАСУ. При з\’ясуванні обставин у справі в суді апеляційної інстанції, а також при встановленні процесуальних порушень при перегляді судових рішень може використовуватися технічний запис судового засідання, який вважається офіційним записом. Інший технічний запис судового засідання не може братися до уваги, якщо технічний запис, зроблений судом, є повним і не викликає ніяких обґрунтованих сумнівів.

20. Відповідно до статті 9 Закону України \”Про доступ до судових рішень\” особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов\’язків, може звернутися до апарату відповідного суду із письмовою заявою про:

1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням та (або) матеріалами справи;

2) надання можливості виготовити в приміщенні суду копії судового рішення та (або) матеріалів справи за допомогою власних технічних засобів;

3) виготовлення копії судового рішення та (або) матеріалів справи апаратом суду.

У заяві потрібно обґрунтувати, чому особа вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов\’язків. Заяву невідкладно розглядає службовець апарату суду, а якщо вона потребує додаткового вивчення, – протягом трьох робочих днів.

21. Право кожного знайомитися із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі забезпечується згідно з Законом України \”Про доступ до судових рішень\”. Тексти судових рішень є відкритими для безоплатного доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Недоступною є лише та інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу, а також інформація, задля нерозголошення якої проводилося закрите судове засідання. Доступ до судових рішень забезпечується державою також їхнім офіційним опублікуванням, тобто опублікуванням з гарантією відповідності тексту судового рішення оригіналу або електронній копії, поміщеної до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Право на доступ до судових рішень забезпечується й частиною одинадцятою статті 171 КАСУ у такий спосіб: у справах про оскарження нормативно-правового акта резолютивна частина постанови суду про визнання його незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Вимоги, які випливають з практики Європейського суду з прав людини

22. Виходячи з положень Конвенції, прилюдне оголошення судового рішення не може мати жодних обмежень. Хоча Європейський Суд визнав можливість оголошення лише резолютивної частини рішення, якщо справу розглянуто у закритому засіданні. Але і вона (резолютивна частина), що проголошується, може коригуватися з метою забезпечення таємниці особистого і сімейного життя, яка гарантується положеннями статті 8 Конвенції58.

23. Європейський Суд передбачив можливі особливості проголошення рішень, які ухвалюються вищими (касаційними) судами: \”мета, яка переслідується пунктом 1 статті 6 Конвенції, – а саме забезпечити публічний контроль за судовою владою і цим самим гарантувати справедливий судовий розгляд – повністю досягається щонайменше тоді, коли в касаційному провадженні рішення оприлюднюється у спосіб його депонування; це робить загальнодоступним його повний текст у тій самій мірі, як і публічне його проголошення, тим більше, що останнє нерідко обмежується лише резолютивною частиною\”59. Такі процедури проголошення рішень суду касаційної інстанції зумовлені особливостями касаційного розгляду справ, коли участь сторін є необов\’язковою. Якщо справа розглядалася судом без участі сторін та без відкритого для громадськості судового засідання, то депоноване у суді рішення повинно бути доступним не лише для сторін та інших заінтересованих осіб, а й для будь-яких інших осіб. У цьому разі вимога про публічне проголошення рішення не буде порушена. У випадках, якщо рішення прилюдно не проголошувалося і доступ громадськості до нього в інший спосіб не було забезпечено, Європейський Суд констатував порушення принципу публічності60.

24. Практикою Європейського суду з прав людини підтверджується, що розгляд справи за касаційною скаргою у попередньому судовому засіданні без повідомлення осіб, які беруть участь у справі, або в порядку письмового провадження (статті 2201, 222 КАСУ) не суперечить принципу гласності: якщо скарга стосується лише питань права, залишаючи осторонь обставини у справі, то вимоги статті 6 можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не була надана можливість бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто. В останньому випадку йдеться про таку інстанцію, перед якою ніколи не стоїть завдання встановлювати обставини у справі, а лише тлумачення норм права, які порушено. Тим більше, письмове провадження допускається лише за умови, що жодною стороною не було подано клопотання про розгляд касаційної скарги за її участю.