Category Адміністративне право

 

1. Мирова угода, укладена між сторонами в адміністративній справі, подається в письмовій формі до суду, який ухвалив рішення у справі. Мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов\’язків сторін і предмета адміністративного позову.

2. Суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.

3. За результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами у справі, між стягувачем і боржником або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження.

4. Суд не визнає мирову угоду або не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

5. Ухвалу суду за результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання може бути оскаржено в загальному порядку.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає форми і порядок примирення сторін у виконавчому провадженні163 щодо виконання судового рішення в адміністративній справі, тобто навіть після того, як спір між ними було вирішено в суді. Положення статті випливають із принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони можуть розпоряджатися своїми вимогами щодо предмета спору, а у виконавчому провадженні – своїми правами і обов\’язками, які випливають із судового рішення. Водночас стаття спрямована запобігти випадкам, коли б примирення порушувало чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

2. Положення статті кореспондують частинам другій та третій статті 111, пунктам 1, 2 частини першої статті 37 Закону України \”Про виконавче провадження\”.

Примирення сторін у виконавчому провадженні і його форми

3. Примирення – найкращий спосіб побудови відносин, який влаштовує обидві сторони і вичерпує конфліктність цих відносин, символізує побудову цих відносин на партнерських засадах. Примиритися під час виконавчого провадження можуть його сторони (стягувач і боржник) – зазвичай це ті, хто були позивачем і відповідачем в адміністративній справі.

4. Примирення під час виконавчого провадження можливе у двох формах:

1) укладення мирової угоди між сторонами виконавчого провадження про закінчення виконавчого провадження (компромісний варіант);

2) відмова стягувача від примусового виконання (уступка стягувача).

Ініціювання розгляду питання про примирення сторін

5. Сторони не можуть звертатися безпосередньо до суду з ініціативою про примирення. Це можна зробити лише за участю державного виконавця, який у межах триденного строку повинен приєднати до мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання необхідні матеріали виконавчого провадження (зокрема виконавчий лист або його копію) і передати їх до адміністративного суду за місцем виконання рішення.

Коментована стаття не визначає предметної підсудності цього питання (рівень адміністративного суду), а лише його територіальну підсудність. Тому, на наш погляд, треба керуватися принципом обрання адміністративного суду на розсуд особи, яка до нього звертається (частина п\’ята статті 18 КАСУ). Вибір слід робити між місцевим загальним судом як адміністративним та окружним адміністративним судом за місцем виконання.

Розгляд судом мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання

6. Суд у складі одного професійного судді (частина п\’ята статті 257 КАСУ) розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання у судовому засіданні з повідомленням:

1) сторін виконавчого провадження (стягувача чи боржника);

2) інших осіб, які брали участь у справі.

Коментована стаття не вимагає повідомлення й участі у розгляді державного виконавця.

Неприбуття у судове засідання зазначених осіб не перешкоджає судовому розгляду цього питання, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тобто з дотриманням вимог глави 3 \”Судові виклики і повідомлення\” розділу II КАСУ.

Суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк з дня їх надходження до адміністративного суду.

Розглядаючи це питання, суд повинен перевірити, чи не порушують такі дії вимог закону (зокрема й частини першої коментованої статті) або чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів, а також перевірити, якщо це можливо, чи вчинені ці дії добровільно, без примусу і тиску.

Ухвала за результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання

7. За результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про:

1) визнання мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

2) прийняття відмови стягувача від примусового виконання судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до статті 37 Закону України визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження, так само як і прийняття відмови стягувача від примусового виконання є підставою для закінчення виконавчого провадження.

8. Суд також може постановити ухвалу про:

1) відмову у визнанні мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

2) відмову у прийнятті відмови стягувача від примусового виконання судового рішення в адміністративній справі.

Підставою для цього будуть:

1) невідповідність таких дій закону (наприклад, якщо мирова угода стосується прав, свобод, інтересів, обов\’язків третіх осіб та (або) виходить за межі предмету адміністративного позову, тобто не стосується прав та обов\’язків, що випливають із судового рішення);

2) порушення такими діями чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.

9. Ухвалу суду за результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання може бути оскаржено у загальному порядку, тобто відповідно до вимог глав 1 – 3 розділу IV \”Перегляд судових рішень\” КАСУ.