Category Адміністративне право

 

1. Суд, який розглядає справу, у разі потреби збирання доказів за межами своєї територіальної підсудності доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії.

2. В ухвалі про судове доручення коротко зазначається зміст справи, що розглядається, вказуються обставини, що належить з\’ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення. Ухвала про судове доручення невідкладно надсилається до адміністративного суду, який буде її виконувати, та є обов\’язковою для нього.

3. Судове доручення невідкладно виконується судом за правилами цього Кодексу, які встановлюють порядок вчинення відповідних процесуальних дій.

4. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час і місце судового засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає виконанню судового доручення.

5. Якщо особа, яка бере участь у справі, чи свідок, що дали пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення, з\’являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення і показання у загальному порядку.

6. Адміністративні суди України можуть звертатися з дорученням про проведення певних процесуальних дій до іноземних судів, а також виконувати доручення іноземних судів у порядку, встановленому законом або міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття регулює порядок збору доказів за межами територіальної юрисдикції адміністративного суду, що розглядає справу, за участю іншого адміністративного суду. Стаття спрямована забезпечити ефективний збір доказів, які віддалені від адміністративного суду, за найменших витрат.

Поняття і значення судового доручення

2. При розгляді адміністративної справи може виникнути потреба зібрати докази за межами територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративного суду, який розглядає справу. У цьому випадку суд відповідно до частини першої коментованої статті доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії щодо збору доказів. Однак це є правом, а не обов\’язком суду. Суд, який розглядає справу, може вжити заходи щодо збору доказів і самостійно. Наприклад, витребувати письмовий чи речовий доказ, що знаходиться в іншому куточку України, він може самостійно, надіславши відповідну ухвалу суб\’єкту, у якого він знаходиться.

У статті не визначено, про які саме форми збору доказів йдеться, а вжито узагальнюючий термін \”збирання доказів\”. Найчастіше предметом судового доручення можуть бути допит свідків за місцем їхнього проживання (перебування) та огляд доказів на місці.

3. Оскільки збирання доказів відбувається переважно під час підготовчого провадження, то на цій стадії може даватися і судове доручення. Але судове доручення можливе й на інших стадіях розгляду справи в суді першої інстанції, а також у суді апеляційної інстанції.

Оформлення судового доручення

4. Судове доручення оформлюється ухвалою суду, який здійснює розгляд адміністративної справи (частина друга коментованої статті). В ухвалі має коротко зазначатися зміст справи, що розглядається, вказуються обставини, що належить з\’ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення. Ухвала про судове доручення викладається окремим документом із урахуванням загальних вимог до ухвал суду, встановлених статтею 165 КАСУ.

5. Ухвала про судове доручення невідкладно надсилається до адміністративного суду, який буде її виконувати, – це може бути як окружний адміністративний суд, так і місцевий загальний суд як адміністративний. Зазначену ухвалу не може бути оскаржено окремо від постанови суду у справі.

Порядок виконання судового доручення

6. Ухвала про судове доручення є обов\’язковою для адміністративного суду, який буде виконувати судове доручення. Він не може її повернути, посилаючись, наприклад, на завантаженість, непідсудність справи тощо.

7. Судове доручення виконується в судовому засіданні. Призначаючи судове засідання, адміністративний суд, який виконує доручення, повинен завчасно, не пізніше ніж за сім днів, повідомити осіб, які беруть участь у справі, про дату, час та місце судового засідання (стаття 35 КАСУ). Неприбуття цих осіб, які належним чином повідомлені про судове засідання, не перешкоджає виконанню судового доручення (частина четверта коментованої статті).

8. Судове доручення виконується за правилами КАСУ, які встановлюють порядок вчинення відповідної процесуальної дії. Наприклад, допит свідка здійснюється згідно з вимогами статей 78, 141, 142, огляд доказів на місці здійснюється відповідно до статті 147 КАСУ.

9. Під час виконання судового доручення складається протокол про вчинення відповідної процесуальної дії, а також можуть бути використані технічні засоби, наприклад, відеокамера при огляді доказу на місці або аудіозаписуючий пристрій при допиті свідка. Протокол, а також результати фіксування чи інші додатки суд, що виконував доручення, невідкладно повинен надіслати до суду, який розглядає справу (статті 45 – 46 КАСУ).

Міждержавні судові доручення

10. У разі необхідності адміністративні суди України можуть звертатися з дорученням про проведення певних процесуальних дій до іноземних судів, а також виконувати доручення іноземних судів на підставі міжнародних договорів, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України. Зазвичай особливості надання і здійснення міждержавних судових доручень визначаються дво- або багатосторонніми міжнародними договорами про правову допомогу.