Category Адміністративне право

 

1. Витрати, пов\’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб\’єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов\’язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає порядок несення судових витрат сторін та їхніх представників, що пов\’язані із прибуттям до суду. Її положення спрямовані на компенсацію стороні, яка виграє справу, витрат на прибуття до суду та втраченого заробітку чи відриву від звичайних занять. З іншого боку, вони запобігають завищенню витрат сторін та їхніх представників, що пов\’язані із прибуттям до суду.

Склад витрат сторін та їхніх представників, пов\’язаних з прибуттям до суду

2. Витрати сторін та їхніх представників, що пов\’язані із прибуттям до суду, оплачуються відповідною стороною.

3. До складу витрат сторін та їхніх представників, що пов\’язані із прибуттям до суду, відносяться не будь-які видатки, зумовлені приїздом до суду. До цих витрат відносяться:

1) витрати на переїзд до іншого населеного пункту сторін та їх представників;

2) витрати на наймання житла для сторін та їх представників у разі переїзду до іншого населеного пункту;

3) добові у разі переїзду до іншого населеного пункту;

4) втрачений заробіток та збитки за відрив від звичайних занять сторін та їх представників.

Потрібно пам\’ятати, що до цих витрат не відносяться витрати, пов\’язані із прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад, для ознайомлення з матеріалами справи). Видатки на проїзд, наймання житла, добові відносяться до складу цих витрат лише у разі переїзду до іншого населеного пункту. Тому якщо суд знаходиться в межах одного населеного пункту зі стороною чи представником, такі видатки не можуть бути компенсовані іншою стороною.

4. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, за своїм процесуальним статусом прирівняні до позивача (частина перша статті 54 КАСУ). Тому правила цієї статті застосовуються і до таких третіх осіб.

Незважаючи на те, що, закон прямо не визнає судовими витратами видатки, що пов\’язані із прибуттям до суду третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та їхніх представників, на наш погляд, допустиме застосування положень коментованої статті за аналогією і до таких осіб. Тому вони можуть розраховувати на компенсацію цих витрат за рахунок відповідного бюджету, якщо вони брали участь на стороні, яка не є суб\’єктом владних повноважень, і суб\’єкт владних повноважень програв справу (див. частину першу статті 94 КАСУ, яку, на наш погляд, можна застосувати за аналогією).

Компенсація витрат сторін та їхніх представників, пов\’язаних з прибуттям до суду

5. Сторона, яка не є суб\’єктом владних повноважень і виграла справу, має право на компенсацію їй іншою стороною судових витрат, зокрема й витрат, що пов\’язані із прибуттям до суду її та її представника (частина перша статті 94 КАСУ).

6. Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні та (або) представнику необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

7. Витрати на наймання житла стороною та (або) її представником можуть підтверджуватися договором про найм (оренду) житлового приміщення або рахунком (квитанцією, чеком) з готелю. Вони відшкодовуються також лише у тому випадку, коли найм житла був зумовлений переїздом до іншого населеного пункту у зв\’язку з розглядом судом справи. Строк наймання житла має бути адекватним строку, протягом якого відбувалося судове засідання.

8. Добові – це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Ці витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунком готелю тощо.

9. Компенсація втраченого заробітку та компенсація за відрив від звичайних занять має кілька особливостей, що відрізняють її від інших витрат:

1) здійснюється стороні та її представнику незалежно від того, чи здійснювався переїзд до іншого місця;

2) не стосується представників сторони – адвокатів та інших фахівців у галузі права, які надають правову допомогу в процесі, оскільки їх послуги вже оплачені як витрати на правову допомогу.

При визначенні розміру компенсації за втрачений заробіток стороні або її представнику, які є зайнятими (наприклад, як підприємці) або перебувають у трудових (службових) відносинах, необхідно враховувати не тільки час перебування у судовому засіданні, але й час переїзду до суду та від суду до робочого місця. Відповідно до витраченого часу та розміру середньомісячного заробітку особи й здійснюється розрахунок розміру компенсації. Він розраховується за кожну годину пропорційно до середньомісячного заробітку особи.

Розмір втраченого заробітку (ВЗ) визначається за формулою:

ВЗ = СЗ : РМ х Ч, де:

СЗ – середньомісячний заробіток особи (обчислюється відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, виходячи із заробітку за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов\’язана відповідна виплата. Особам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час);

Ч – час, який було витрачено для участі у розгляді справи (у год.);

РМ – робочий місяць (у годинах).

Підприємство, установа, організація, де працює сторона чи її представник, не зобов\’язані виплачувати їм заробітну плату за час, який пов\’язаний з участю у судовому процесі.

Компенсація за відрив від звичайних занять стосується лише осіб, які не є зайнятими, тобто не працюють. Під \”звичайними заняттями\” у коментованій статті розуміється буденна діяльність безробітної особи, пенсіонера, домогосподарки тощо. Розрахунок цієї компенсації здійснюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, тобто для цього використовується зазначена вище формула, але при цьому середньомісячний заробіток прирівнюється до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації

10. Щоб не було бажання завищувати розмір витрат, пов\’язаних із прибуттям до суду сторони чи її представника, і сторони не зловживали своїм правом на компенсацію, частиною третьою коментованої статті визначено, що граничний розмір (верхню межу) компенсації встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України \”Про граничні розміри компенсації витрат, пов\’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави\” від 27 квітня 2006 року N 590:

1) витрати на переїзд, наймання житла, добові компенсуються у розмірі, що не може перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Такі норми встановлені насамперед постановою Кабінету Міністрів України \”Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон\” від 23 квітня 1999 року N 663 (з наступними змінами) та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59.

Відповідно до цих документів витрати на проїзд до місця відрядження і назад компенсуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов\’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд.

Граничний розмір компенсації за наймання житла становить не більш як 250 грн. за добу, за бронювання місця в готелі – не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

Добові компенсуються за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та приїзду. Граничний розмір добових становить:

– 30 грн. (якщо до рахунку на оплату вартості проживання у готелі не включено витрати на харчування);

– 24 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на одноразове харчування);

– 18 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на дворазове харчування);

– 12 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на триразове харчування).

Витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) компенсуються за наявності підтвердних документів у розмірі, не більш як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання;

2) втрачений заробіток сторони, її представника компенсується у розмірі, що не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

3) компенсація за відрив від звичайних занять сторони, її представника, які є незайнятими, не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.